У тому, що протести в Білорусі після президентських виборів у неділю, 9 серпня, будуть розганяти, ніхто не сумнівався. Чинний президент Олександр Лукашенко останні місяці тільки те й робив, що постійно говорив про “кольорові революції” і “майдани”, які він у країні не допустить. Але те, що ніч після голосування пройде настільки жорстко, очікував мало хто.
Річ у тім, що таких протестів у Білорусі ще ніколи не було. У Мінську в різних частинах міста на вулиці вийшли десятки тисяч людей, проти яких влада застосовувала світлошумові гранати, гумові кулі, водомети, петарди і спеціальну техніку. Не минулося без поранень і затримань – сирени швидкої допомоги і автозаків було чутно майже до ранку.
Заклики вийти на вулиці і протестувати проти результатів виборів (на момент початку акції даних від ЦВК ще не було, але оголосили цифри офіційного екзитполу, згідно з яким Лукашенко набрав майже 80 відсотків) надійшли не від кандидатів у президенти, а від блогерів у Telegram-каналах.
Ще за кілька днів до голосування вони опублікували план: в Мінську збиратися біля стели “Мінськ – місто-герой” на проспекті Переможців і на проспекті Незалежності, а в інших містах – на центральних вулицях і площах. Адміністратори каналів наголошували на мирному характері акцій.
У Мінську люди стали збиратися стихійно в різних частинах міста. Одним з центрів протесту, як і оголошували в соцмережах, стала стела. Перші повідомлення про те, що там почали застосовувати світлошумові гранати, з’явилися під час пресконференції головної суперниці Лукашенка, кандидатки в президенти Світлани Тихановської близько 22-ої години. Її команда якраз оголошувала, що їм надійшли дані протоколів на деяких виборчих дільницях, де вона набирала в кілька разів більше голосів, ніж Лукашенко. Після того як Тихановська почула новини з проспекту Переможців, вона сказала, що це “жахливо” і миттєво зажурилася.
На той час Мінськ вже щосили гудів – машини сигналили без упину у всіх частинах міста. У центрі, в районі Неміга, демонстранти приблизно на пів години перекрили проїзд мостом через річку Свіслоч. Внаслідок цього утворився затор із автомобілів, які сигналили, і протестувальників, які розмахували національними біло-червоно-білими прапорами та вигукували популярні для білоруських протестів гасла: “Віримо, можемо, переможемо” , “Лукашенко, йди!” і “Живе Білорусь”.
Вигуки натовпу переривалися вибухами світлошумових гранат біля стели, які були чутні і в центрі міста. Звуки гранат і петард – це єдине, що давало протестувальникам інформацію про те, що відбувається в місті. Із самого ранку в Мінську були перебої з інтернетом, а вночі демонстранти залишилися повністю без будь-якої інформації і постійно підходили до журналістів, щоб дізнатися, що відбувається в інших частинах міста. Вони розповідали один одному про те, що загін міліції особливого призначення (ОМОН) почав застосовувати гумові кулі, петарди і водомети. Періодично містом проїжджали машини швидкої допомоги, що давало підстави говорити про травмованих, точна кількість яких поки невідома.
За відсутності зв’язку і лідера протесту в очах людей читалася розгубленість. На вулиці Мінська вийшла молодь, велика частина життя якої пройшла за чинної влади, і яка не має успішного досвіду вуличних акцій. Крім того, ОМОН досить швидко почав діяти – відтісняв протестувальників і не давав їм змоги зібратися разом у великій кількості. Наявність спеціальної техніки, яку застосовували силовики, теж зробила свою справу. Разом з тим, у деяких частинах Мінська між демонстрантами і ОМОНом відбувалися жорсткі протистояння і сутички.
Основним лейтмотивом кампанії Світлани Тихановської була любов, зокрема, до свого чоловіка – відеоблогера Сергія Тихановського. Він сам хотів стати кандидатом у президенти, але тепер звинувачується у підготовці масових заворушень. Однак цієї ночі в Мінську зовсім не було любові, а скоріше навпаки – в повітрі були страх і лють. Люди були налаштовані досить агресивно.
Утім, через відсутність плану і доступу до інформації разом з агресією відчувалася безпорадність. Тому вже до другої години ночі владі вдалося розігнати основну частину учасників протесту. Після цього перекритим проспектом Незалежності постійно їздили автозаки, а бійці ОМОНу точково затримували людей, які ще залишилися на вулицях.
Вранці 10 серпня білоруси прокинуться і разом з результатами виборів, які навряд чи когось здивують, побачать багато фотографій і відео, на яких ОМОН застосовує силу до демонстрантів, а також дізнаються про кількість поранених. Тому, навряд чи ця протестна ніч стане останньою.
Джерело: DW