Процедура та порядок рецензування

Редакція «Українського часопису конституційного права» забезпечує прозорий, послідовний та конфіденційний редакційно-видавничий процес. Порядок рецензування залежить від типу матеріалу.

Подвійне сліпе незалежне рецензування (double-blind peer review) застосовується до наукових статей. Інші типи матеріалів, що публікуються в Часописі, не проходять процедуру double-blind peer review та розглядаються редакцією відповідно до їхнього жанру, тематичного спрямування та редакційних критеріїв.

1. Матеріали, що підлягають рецензуванню

Подвійне сліпе рецензування застосовується до матеріалів, опублікованих у розділі «Наукові статті» (Research Articles).

До інших типів матеріалів Часопису належать, зокрема:

• актуальні інтерв’ю;
• аналітичні матеріали;
• матеріали від редакції;
• європейські стандарти конституціоналізму;
• матеріали, присвячені залученню до дискусій;
• конституційні огляди;
• наукові доповіді;
• огляди;
• питання європейської інтеграції;
• правова спадщина;
• практика конституційного процесу;
• рецензії;
• матеріали «Слово молодим науковцям».

Такі матеріали проходять редакційний розгляд і відбір з урахуванням їхнього типу, змісту, відповідності профілю Часопису, актуальності та редакційних вимог.

2. Модель рецензування наукових статей

Часопис застосовує подвійне сліпе рецензування (double-blind peer review). У межах цієї процедури:

• рецензенти не отримують інформації про авторів рукопису;
• автори не отримують інформації про особи рецензентів;
• рукопис передається на рецензування в знеособленому вигляді;
• рецензування здійснюють щонайменше два незалежні зовнішні рецензенти, які мають відповідну наукову та професійну компетентність;
• рецензенти не повинні перебувати у конфлікті інтересів щодо авторів, дослідження або установ, пов’язаних із рукописом.

Часопис не гарантує позитивного рішення за результатами первинного подання рукопису.

3. Етап 1. Первинний редакційний контроль (Desk Review)

Після надходження рукопису редакція проводить первинну перевірку, яка включає:

• перевірку відповідності рукопису тематичному профілю Часопису;
• перевірку відповідності формальним вимогам до подання;
• перевірку повноти основних відомостей, необхідних для редакційного опрацювання;
• перевірку на можливі ознаки академічної недоброчесності та текстові запозичення;
• перевірку можливих конфліктів інтересів або інших обставин, що перешкоджають неупередженому розгляду.

Звичайний строк первинного редакційного контролю становить 7–10 робочих днів.

За результатами цього етапу редакція може:

• передати рукопис на рецензування;
• повернути його автору для усунення формальних недоліків;
• відхилити рукопис, якщо він не відповідає профілю Часопису, встановленим вимогам або має суттєві проблеми, що унеможливлюють подальший розгляд.

4. Етап 2. Вибір рецензентів і передача рукопису

Рукописи, які пройшли первинний редакційний контроль, направляються щонайменше двом незалежним зовнішнім фахівцям у відповідній галузі права або суміжній сфері, необхідній для належної оцінки дослідження.

Під час добору рецензентів редакція враховує їхню наукову компетентність, відповідність тематиці рукопису, відсутність конфлікту інтересів та можливість забезпечити неупереджену оцінку.

Рукопис, призначений для double-blind peer review, передається рецензентам у знеособленому вигляді. З нього вилучаються імена авторів, відомості про їхні установи та інші дані, які безпосередньо можуть розкрити особу автора.

5. Етап 3. Оцінювання рукопису рецензентами

Рецензенти оцінюють наукову статтю з урахуванням, зокрема, таких критеріїв:

• актуальність та чіткість постановки наукової проблеми;
• наукова новизна та самостійність дослідження;
• обґрунтованість теоретичних положень і висновків;
• відповідність методології поставленій меті та дослідницьким завданням;
• якість аналізу джерел, наукової літератури та, за потреби, практики правозастосування;
• логічність, послідовність і переконливість аргументації;
• наукова та практична значущість отриманих результатів;
• дотримання принципів академічної доброчесності та видавничої етики;
• відповідність рукопису вимогам Часопису.

Рецензент формулює висновок щодо можливості публікації та, за потреби, надає автору рекомендації щодо доопрацювання рукопису.

Звичайний строк рецензування становить 4–6 тижнів. Цей строк може змінюватися залежно від складності матеріалу, доступності відповідних фахівців та інших обставин. У разі істотної затримки редакція, наскільки це можливо, інформує автора про причини затримки.

6. Етап 4. Результати рецензування

За результатами рецензування можуть бути прийняті такі рішення:

• прийняти до публікації – рукопис відповідає вимогам Часопису та не потребує суттєвого доопрацювання;
• прийняти після доопрацювання – автору необхідно врахувати зауваження рецензентів або надати обґрунтовану відповідь на них;
• відхилити – рукопис не може бути рекомендований до публікації у поточній редакції.

За необхідності редакція може запропонувати автору повторне подання доопрацьованого рукопису. Саме по собі повторне подання не означає гарантії подальшого прийняття статті.

7. Етап 5. Доопрацювання рукопису

Якщо за результатами рецензування рукопис потребує доопрацювання, автору надсилаються відповідні зауваження та рекомендації.

Під час повторного подання автор має:

• подати доопрацьовану версію рукопису;
• надати відповідь на зауваження рецензентів;
• чітко зазначити, які положення були змінені в рукописі;
• у разі незгоди із зауваженням надати обґрунтовану наукову відповідь.

Після доопрацювання рукопис за необхідності може бути повторно направлений тому самому рецензенту або іншим незалежним рецензентам.

8. Етап 6. Розбіжності між рецензентами

Якщо висновки двох рецензентів істотно відрізняються або не дають змоги однозначно визначити подальшу долю рукопису, редакція може:

• запросити додаткову незалежну рецензію;
• попросити рецензентів уточнити окремі положення своїх висновків;
• розглянути матеріали рецензування на редакційному рівні.

Залучення третього рецензента не є автоматичним у кожному випадку та застосовується тоді, коли це необхідно для прийняття обґрунтованого редакційного рішення.

9. Етап 7. Остаточне редакційне рішення

Рецензії є важливою підставою для прийняття рішення, однак остаточне рішення щодо публікації наукової статті приймають співредактори-головні Часопису в межах своїх редакційних повноважень.

Співредактори-головні мають рівні редакційні повноваження. Під час прийняття остаточного рішення вони враховують висновки рецензентів, відповідність рукопису профілю Часопису, дотримання вимог академічної доброчесності, видавничої етики та інші істотні обставини.

Позитивна рецензія сама по собі не створює автоматичного обов’язку опублікувати рукопис, якщо редакція виявить інші обґрунтовані підстави, що перешкоджають публікації.

10. Конфіденційність

Рукописи, отримані для рецензування, розглядаються як конфіденційні матеріали.

• Рецензенти не мають права розголошувати зміст рукопису або результати його оцінювання третім особам.
• Рецензенти не повинні використовувати отриману під час рецензування інформацію у власних дослідженнях до офіційної публікації відповідного матеріалу.
• Матеріали рукопису не повинні передаватися іншим особам без дозволу редакції.
• Усі учасники процесу рецензування мають вживати розумних заходів для збереження конфіденційності матеріалів.

11. Конфлікт інтересів і самовідвід рецензентів

Рецензент повинен повідомити редакцію про будь-які обставини, які можуть впливати або створювати враження, що вони впливають на неупередженість його оцінювання.

До таких обставин можуть належати, зокрема, близькі професійні, особисті, фінансові чи інституційні зв’язки з автором або установою, пов’язаною з дослідженням, а також безпосередня участь у відповідному дослідженні.

За наявності конфлікту інтересів редакція може призначити іншого рецензента.

12. Використання штучного інтелекту рецензентами

Рецензентам заборонено завантажувати рукописи або їхні фрагменти до генеративних систем штучного інтелекту з метою автоматичного аналізу рукопису, формування рецензії, створення висновків або перекладу конфіденційного матеріалу.

Ця вимога пов’язана із необхідністю забезпечення конфіденційності рукопису, захисту інтелектуальної власності авторів та надійності процесу рецензування.

Питання використання штучного інтелекту авторами, рецензентами та редакцією додатково регулюються окремою Політикою використання ШІ Часопису.

13. Апеляції

Автори мають право подати обґрунтовану апеляцію щодо редакційного рішення. Апеляція повинна містити конкретні аргументи щодо можливих помилок або процесуальних порушень, а не лише загальну незгоду з негативним висновком.

Апеляції розглядаються відповідно до окремого Порядку розгляду скарг та апеляцій Часопису.

14. Після прийняття статті

Після остаточного прийняття стаття переходить до редакційно-видавничої підготовки.

• здійснюється літературне та технічне редагування;
• перевіряється коректність бібліографічних даних і метаданих;
• формується фінальна версія публікації;
• статті надається DOI та формується відповідний бібліографічний запис;
• перед публікацією автору, за потреби, може бути надано можливість перевірити фінальну версію матеріалу.

Редакційно-технічні виправлення, які не змінюють наукового змісту статті, можуть вноситися без повторного погодження з автором. Змістовні зміни після прийняття статті здійснюються лише у випадках, передбачених редакційною процедурою.

15. Публікаційна етика

Усі учасники редакційно-видавничого процесу повинні дотримуватися принципів академічної доброчесності, конфіденційності, неупередженості та належної видавничої практики.

Питання, пов’язані з академічною недоброчесністю, конфліктами інтересів, відкликанням статей, скаргами, апеляціями та використанням штучного інтелекту, регулюються відповідними політиками Часопису.

Редакція прагне забезпечувати послідовне застосування цієї процедури до всіх наукових статей незалежно від авторів, установи їхньої належності, країни чи інших характеристик, що не стосуються наукової якості рукопису.