Європейський суд з прав людини визнав Росію відповідальною за широкомасштабні та кричущі порушення прав людини, що виникли внаслідок війни РФ проти України, починаючи з 2014 року.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), розглянувши справу “Україна та Нідерланди проти Росії”, одноголосно постановив, що у період між 11 травня 2014 року, коли РФ розпочала бойові дії на території України, та 16 вересня 2022 року, коли Росія перестала бути стороною Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ), російська влада порушила низку статей конвенції.
Йдеться про порушення статей про право на життя, заборону катувань, заборону примусової праці, права на свободу та особисту недоторканність, право на повагу до приватного життя, свободу думки, совісті та релігії, свободу вираження поглядів, свободу зібрань, право на ефективний засіб правового захисту, заборону дискримінації.
Про це йдеться в рішення ЄСПЛ, оприлюдненому в середу, 9 липня.
Під час оголошення рішення в справі, суд заявив, що характер і масштаби насильства в Україні, а також зловісні заяви Росії щодо права України на існування, загрожували миру в Європі. “У жодному з попередніх конфліктів не було такого майже одноголосного засудження кричущого нехтування державою-відповідачем основами міжнародного правопорядку, встановленого після Другої світової війни”, – наголосили судді ЄСПЛ.
У рішенні суду вказується, що у період, який охоплює справа, “Росія мала юрисдикцію, а отже і зобов’язання відповідно до ЄКПЛ” щодо окупованих українських територій. Судді одноголосно дійшли висновку, що “Росія здійснювала повноваження та контроль над особами, які постраждали від її військових нападів по всій Україні, і що ці особи, таким чином, перебували під її юрисдикцією”, а отже несе відповідальність за дії російських військових і сепаратистів на Сході України.
“Величезний обсяг доказів” у цій справі дав змогу суду відтворити “картину взаємопов’язаної практики незаконної поведінки агентів російської держави (російських збройних сил та інших органів влади, окупаційних адміністрацій, сепаратистських збройних груп та утворень) у масових масштабах по всій Україні”, говориться в рішення ЄСПЛ.
Ця схема включала, зокрема, позасудові страти, тортури, зґвалтування, примусову працю, незаконні затримання, так звані “заходи фільтрації”, переслідування журналістів, руйнування, грабунок, придушення української мови в школах, а також переміщення в Росію, а в багатьох випадках і усиновлення там українських дітей.
Щодо частини справи, яка стосувалася збиття малайзійського Boeing рейсу MH17, ЄСПЛ також одноголосно постановив, що Росія порушила статті ЄКПЛ про право на життя, заборону катувань та право на ефективний юридичний захист.
На думку суддів, РФ не вжила належних заходів “для забезпечення точної перевірки цілі ракети”, випущеної з російського ЗРК “Бук”, і не співпрацювала з Міжнародною спільною слідчою групою (JIT), яка розслідувала обставини трагедії рейсу МН17. Натомість російська влада надавала “неточну або сфабриковану інформацію та застосовувала обструктивний підхід до спроб розкрити причину та обставини катастрофи”.
Найближчі родичі жертв катастрофи зазнали глибокого горя та страждань через загибель своїх близьких і наслідки катастрофи, а “постійне заперечення російською владою її причетності та нездатність провести ефективне розслідування продовжили болісне очікування відповідей від найближчих родичів і посилили їхні страждання”. “Характер та масштаби їхніх постійних страждань були достатньо важкими, щоб кваліфікуватися як нелюдське поводження”, – вважають судді ЄСПЛ.
Суд також одноголосно постановив, що відповідно до статті 46 ЄКПЛ, у якій ідеться про те, що учасники конвенції зобов’язані виконувати рішення ЄСПЛ у будь-яких справах, у яких вони є сторонами, Росія повинна негайно звільнити всіх осіб, позбавлених волі до 16 вересня 2022 року на окупованих територіях України, та почати “негайну співпрацю у створенні міжнародного та незалежного механізму для ідентифікації всіх дітей, переміщених з України до РФ або на контрольовану Росією територію до 16 вересня 2022 року, для відновлення контакту між дітьми та їхніми сім’ями або законними опікунами та, зрештою, їхнього возз’єднання”.
Справа “Україна та Нідерланди проти Росії” об’єднує чотири міждержавні заяви.
Перші дві Україна подала в 2014 році. Вони стосувалися порушень прав людини, скоєних на окупованих Росією територіях Донецької та Луганської областей, включно з викраденням трьох груп українських дітей та їхнім незаконним вивезенням до РФ.
Третя заява надійшла від Нідерландів у 2020 році. У ній йшлося про збиття малайзійського “Боїнга”, який виконував рейс MH17, у небі над Донбасом в липні 2014, внаслідок чого загинули всі 298 людей, які перебували на борту. Ця справа стала одним наймасштабніших міждержавних позовів в історії ЄСПЛ за обсягом доказової бази та кількістю потерпілих. До неї як треті сторони доєдналися 26 держав, які подали свої письмові заяви на стадії розгляду справи по суті.
В останній, четвертій заяві, поданій у 2022 році, Україна звинувачувала Росію в порушеннях прав людини, скоєних від моменту початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року.
Росію виключили зі складу Ради Європи в березні 2022 року через війну проти України. 16 вересня того ж року РФ офіційно перестала бути стороною ЄКПЛ, на якій базується діяльність ЄСПЛ. Проте Росія продовжує нести відповідальність перед судом за порушення прав людини, скоєні до вересня 2022 року, тому ЄСПЛ розглядає скарги, подані проти РФ до цієї дати.