Лідер бразильських лівих Лула да Сілва переміг на президентських виборах і втретє стане президентом країни. Що відомо про нього та які у нього погляди на війну Росії в Україні?
Він провів у в’язниці за обвинуваченнями у корупції 580 днів і вийшов звідти у листопаді 2019 року. Тепер його обрано президентом Бразилії – вже втретє. Луїса Інасіу Лула да Сілву, якого співвітчизники часто називають просто Лула, після суду вважали “збитим льотчиком” в політиці. Однак Верховний суд Бразилії визнав через формальну помилку вироки недійсними, і з цього почалося його блискуче повернення на владний Олімп.
Лулі, вихідцеві з маленького містечка в штаті Пернамбуку, що на бідному північному сході країни, не раз у житті доводилося боротися за себе. Він народився 27 жовтня 1945 року сьомою дитиною з вісьмох у родині бідних селян. У віці семи років на кузові вантажівки разом зі своєю матір’ю та братами і сестрами вони подалися до економічного мегаполіса Сан-Паулу.
Батько прибув до Сан-Паулу трохи раніше, щоби організувати переїзд. Але грошей родині завжди бракувало. Лула з раннього дитинства змушений був працювати, тому школу він відвідував лише кілька років. Юнаком під час навчання на фахівця роботи з металом він завів контакти з профспілковим рухом і згодом вибився у ньому на лідерські позиції.
У 1980 році – в розпал правління правої військової диктатури – Лула та його товариші скористалися невдоволенням профспілок та різних соціальних груп, щоб заснувати Partido dos Trabalhadores (РТ), тобто Робітничу партію.
Після відновлення демократії у Бразилії в 1985 році да Сілва тричі безуспішно балотувався на посаду президента. І лише на виборах 2002 року йому таки вдалося обратися, а у 2006 – переобратися. За вісім років перебування на посаді глави бразильської держави він залишив по собі сильну політичну спадщину, що визнають навіть його політичні опоненти.
Завдяки витонченій зовнішній політиці да Сілва наблизив Бразилію до інших країн Латинської Америки та надав країні глобальної ваги у межах БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай і ПАР). У 2004 році Бразилія разом з Німеччиною, Японією та Індією утворила так звану G4, яка претендувала на постійне членство в Раді безпеки ООН. Однак, насамперед, він дав бразильцям нову впевненість у собі та старався, щоби вони позбулися “комплексу бродячих псів”, виношуваного протягом кількох десятиліть.
Але найбільше Лула да Сілва запам’ятався своїми соціальними програмами. Завдяки Bolsa Familia (“Сімейний фонд”), який узалежнював соціальну допомогу бідним сім’ям від відвідування дітьми шкіл, та іншим проєктам, протягом двох термінів його президентства близько 20 мільйонів людей змінили соціальний клас – з бідного на середній.
Це супроводжувалося незрівнянним піднесенням бразильської напівдержавної нафтової компанії Petrobras, яка відкрила нові родовища нафти та розробила інноваційні технології виробництва. Глобальна економічна криза 2008 року вдарила по Бразилії, яка залишалася економічно ізольованою, значно легше, ніж по інших країнах регіону. У 2010 році валовий внутрішній продукт Бразилії навіть зріс на 7,5 відсотка – за даними Світового банку, це найсильніше зростання в південноамериканській країні з 1986 року.
Після років ейфорійного підйому Бразилію ще й вибрали місцем проведення Чемпіонату світу з футболу 2014 року та Літніх Олімпійських ігор 2016 року. Соціальна політика, процвітаюча економіка і, нарешті, його харизма приносили да Сілві інколи рекордні рейтинги у 87 відсотків. Його популярність була настільки високою, що на президентських виборах 2010 року, на яких йому було заборонено балотуватися за конституцією після двох термінів перебування на посаді, вона зіграла важливу роль у тому, що його доволі безбарвна наступниця на посаді лідера партії, Ділма Руссефф, стала президенткою.
Негативні сторони президентства довго не турбували Лулу да Сілву. Ще в червні 2005 року було встановлено, що члени уряду щомісяця підкуповували депутатську більшість у парламенті. Розслідування так званого скандалу Mensalão привело багатьох відомих політиків за ґрати. Однак вину да Сілви навіть як співучасника ніколи не було доведено. Але процес тривав роками. У 2012 році за хабарництво засудили Жозе Дірсеу – голову адміністрації президента. У самого ж Лули да Сілви у 2011 році діагностували рак горла, який він згодом поборов.
Великий спад популярності його партії почався в 2013 році. Обурення економічною кризою та сумніви щодо користі від великих заходів (Чемпіонату світу 2014 року та Олімпійських ігор 2016 року – Ред.) у значної частини населення виплеснулося в загальнонаціональних, іноді дуже жорстоких протестах у рік перед чемпіонатом світу. У березні 2014 року розпочався найбільший корупційний процес в історії країни Operação Lava Jato (“Операція “Автомийка”).
Розслідували тоді заплутану мережу розкрадань і відмивання грошей навколо нафтової компанії Petrobras, а у центрі скандалу опинилася PT і кілька інших партій. Під час виборів у жовтні 2014 року населення Бразилії найрізкіше розділилося у політичних поглядах за всі останні десятиліття. Руссефф була переобрана з перевагою у лише з 3,3 відсоткових пункта. Зрештою, корупційний скандал призвів до провалу PT: у серпні 2016 року Руссефф було усунено з посади внаслідок імпічменту.
Однак уже в 2017 році Лула да Сілва вирушив у передвиборний тур до виборів наступного 2018 року. При цьому він був одним із обвинувачених у розслідуванні “Операції “Автомийка”. Йому закидали володіння капітально відремонтованою розкішною квартирою в обмін на вигідні замовлення від Petrobras для будівельної компанії OAS. Лула да Сілва завжди наголошував на своїй невинуватості та описував справу проти нього як політичну наклепницьку кампанію, спрямовану на те, щоб запобігти його висуванню.
Але це не допомогло. Колишнього президента визнали винним і засудили до 12 років і одного місяця позбавлення волі. Коли 7 квітня 2018 року він почав відбувати покарання у в’язниці, то безперечно лідирував за результатами опитувань громадської думки на виборах. Але цього разу самого лише його блиску було недостатньо, щоб допомогти “запасному” кандидату від PT, колишньому губернаторові Сан-Паулу Фернандо Хаддаду, перемогти.
Поки у президентському кріслі перебував лідер правих популістів Жаір Болсонару, справа Лули да Сілви тривала в судах. У листопаді 2019 року колишньому президентові дозволили залишатися на волі до розгляду всіх апеляцій. Тоді, у квітні 2021 року, Верховний суд скасував усі чотири вироки проти нього в корупції, оскільки суд Куритиби, де велися судові процеси, не мав такої юрисдикції.
Таким чином Лула да Сілва повернув собі політичні права, якими він негайно скористався та зареєструвався кандидатом на президентських виборах 2022 року. Однак через фігурування у численних корупційних справах Лула да Сілва більше не є тим президентом консенсусу, яким був колись. Можливо, багато хто вибрав його насамперед тому, що він із самого початку вважався найперспективнішим суперником чинного президента Болсонару. Обирали з менших двох зол, так би мовити.
З правим популістом Болсонару, який демонстрував “нейтралітет” щодо війни РФ проти України, у Києва останніми роками відносини складалися не дуже добре. Проте і заяви нового-старого президента Бразилії на цю тему теж не обіцяють сторонам легкої співпраці.
Так, у ході великого інтерв’ю журналу TIME у травні цього року Лула да Сілва хоч і засудив вторгнення Росії в Україну, проте відповідальність за розв’язування війни поклав не лише на Москву. “Не тільки Путін винен. США і ЄС також винні. Що стало причиною вторгнення в Україну? НАТО? Тоді США і Європа мали сказати, що Україна не піде в НАТО. Це вирішило б проблему”, – переконаний да Сілва і вважає, що так само Європі слід було б відмовитися від прийняття України і до складу Євросоюзу.
У цьому ж інтерв’ю да Сілва закинув Україні небажання вести серйозний діалог з Москвою та виступив з критикою президента Володимира Зеленського особисто, який, на його думку, “поводиться дивно”. “Цей хлопець відповідальний за війну, як і Путін. Бо у війні не буває одного винуватого”, – сказав він і порівняв війну в Україні з війною в Іраку, у якій, за його словами, “Саддам Хусейн був настільки ж винуватим, як і (президент США – Ред.) Буш”.
Травневе інтерв’ю журналу було повним одкровень Лули да Сілви на цю тему. Зараз уже новий президент Бразилії висловив тоді упевненість, що Зеленський “хотів війни”, а якби не хотів, то міг би “трохи довше провести переговори”.
Президент України Володимир Зеленський тим часом уже привітав Лулу да Сілву з обранням і зазначив, що розраховує на активну співпрацю “з давнім другом України” та на посилення українсько-бразильського стратегічного партнерства “для забезпечення демократії, миру, безпеки й добробуту в Україні, Бразилії та всьому світі!” Так написав Зеленський у соцмережі Twitter.
Джерело: DW