Загострення мовних питань на Балканському півострові

У середині листопада Парламент Македонії визнав албанську мову другою офіційною у країні. Законопроект розширює офіційне використання албанської мови по всій країні. Це має полегшити взаємодію етнічної албанської меншини з державними установами. Законопроект підтримало 66 членів парламенту. Як відомо, етнічні албанці становлять чверть двомільйонного населення Македонії. Попередній закон, ухвалений 2001 року після мирної угоди між албанськими повстанцями та урядовими силами, забезпечив офіційне використання албанської мови в громадах, де албанці становили понад 20 % населення.
А вже у грудні органи влади в Чорногорії повідомили, що країна отримала міжнародний код ISO для чорногорської мови від Міжнародної організації зі стандартизації, яка є глобальним органом із встановлення стандартів. Національна бібліотека Чорногорії, яка дев’ять років вела процес щодо визнання чорногорської мови, повідомила, що їй присвоїли новий код – CRN. У чорногорському алфавіті на дві літери більше, ніж у сербському. Чорногорська мова тепер офіційно відокремлена від сербської, яку використовує більшість людей у країні.
Суперечка щодо статусу сербської мови в незалежній Чорногорії розпочалася з 2007 року, через рік після відділення країни від Сербії, коли вона прийняла нову конституцію, в якій офіційною мовою визнано чорногорську, що викликало обурення сербської громади. Чорногорська мова була офіційною в освітній системі країни з 2011 року, хоча більшість людей використовує сербську мову. За даними останнього перепису населення в 2011 році, 36 % людей заявили, що говорять чорногорською мовою, і 44 % громадян заявили, що говорять сербською. Після декількох місяців патової ситуації чорногорський уряд та опозиційні лідери погодились у вересні 2011 року, що академічний предмет у системі освіти країни матиме назву “чорногорська – сербська, боснійська, хорватська мова та література”, що розглядали як компроміс на користь великої сербської громади в країні.