Результати плебісцитів не є обов’язковими для виконання центральною владою держави, а проте чітко демонструють курс на автономізацію Європи, основним рушієм якої стала Каталонська криза.
В Італії жителі північних регіонів Ломбардія і Венето висловилися за розширення регіональної автономії. І хоча референдуми 22 жовтня пройшли легально, їх результати не обов’язкові для виконання урядом країни.
Згідно з попередніми результатами, за розширення автономії проголосували понад 90% учасників плебісциту в Ломбардії та Венето. В Ломбардії явка склала близько 40 відсотків, у Венето – близько 60 відсотків.
У Конституції Італії нині визначені 5 регіонів, що мають особливий статус: це – острови Сицилія і Сардинія та три регіони на півночі: Валле д’Аоста, Трентіно-Альто-Адідже, та Фріулі-Венеція-Джулія (попри схожість назви, місто Венеція розташоване не тут, а в сусідньому Венето). Протягом кількох десятиріч лише ці регіони мали особливі права у стосунках з центром.
Але з 2001 року основний закон Італії дозволив й іншим регіонам просити про більшу самостійність в усіх сферах – від освіти до розподілу податків.
А отже, Ломбардія та Венето не прагнуть, щоби їх назви з’явилися у переліку “конституційних” автономій, а хочуть збільшити повноваження без зміни статусу.
Референдум визначив галузі, де регіон відтепер матиме право на самостійне ухвалення рішення.
Місцева влада отримає більше свободи у рішеннях щодо імміграційної та соціальної політики. Також вони зможуть самостійно розпоряджатися податковими надходженнями. Загалом, регіони отримали право “автономно” приймати рішення у 20 галузях, де раніше необхідно було погодження держави, включаючи питання зайнятості, енергетики, інфраструктури тощо.
Ломбардія з регіональним центром у Мілані і Венето з центром у Венеції – два найбільш економічно успішні і багаті регіону країни.
Цікаво, що після проведення цих референдумів у прибережному регіоні Лігурія, який знаходиться на північному заході Італії, також хочуть провести референдум про розширення автономії.