Чинний президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр (Frank-Walter Steinmeier) готовий удруге претендувати на цей пост. Відповідну заяву Штайнмаєр зробив у п’ятницю, 28 травня.
“Я хотів би висуватися на другий термін на посаду федерального президента”, – зазначив Штайнмаєр у заяві, поширеній його пресслужбою.
За словами президента ФРН, він хотів би супроводжувати Німеччину на її шляху в майбутнє після пандемії коронавірусу. Штайнмаєр наголосив також на своєму бажанні не допустити розколу в німецькому суспільстві. “Федеральний президент може зводити мости – мости між групами в суспільстві, мости до наших сусідів і партнерів у світі, а також мости в майбутнє, що вимагатиме від нас ще більших спільних зусиль, насамперед у боротьбі зі змінами клімату”, – пояснив Штайнмаєр. Він також визнав, що щодня розглядає можливість обіймати посаду федерального президента як “честь, втіху та надзвичайну відповідальність”.
Франка-Вальтера Штаймаєра було обрано на посаду федерального президента Німеччини 12 лютого 2017 року. На момент обрання йому був 61 рік. За його кандидатуру в першому турі голосування віддав свої голоси 931 делегат Федеральних зборів. Штайнмаєр замінив на президентській посаді Йоахіма Ґаука (Joachim Gauck).
Соціал-демократ Штайнмаєр був кандидатом у президенти від партій, які входили до правлячої коаліції: Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), а також блоку консервативних партій – Християнсько-демократичного союзу (ХДС) і Християнсько-соціального союзу (ХСС).
Утім, у консервативному блоці партій ХДС/ХСС поки що не визначилися з майбутньою підтримкою Штайнмаєра на наступних виборах федерального президента. Як заявив у Берліні голова ХДС Армін Лашет (Armin Laschet), котрий висунутий кандидатом на посаду канцлера від консервативного блоку на виборах до Бундестагу у вересні цього року, ХДС та ХСС вирішуватимуть лише після виборів, чи підтримають наступне президентство Штайнмаєра.
За даними соціологічних опитувань, натепер у рейтингу німецьких партій лідирують Зелені. Якби вибори до Бундестагу відбулися у найближчі вихідні, то ця партія отримала б 26 відсотів підтримки, кажуть соціологи. На другому місці опинився б блок консервативних партій ХДС/ХСС з 24 відсотками підтримки. Соціал-демократи мали б 14 відсотків голосів, кажуть соціологи. Вибори до Бундестагу мають відбутися 26 вересня.
Політична кар’єра Штайнмаєра почалася в команді Ґергарда Шредера (Gerhard Schröder). Штайнмаєр керував бюро Шредера, коли той ще обіймав посаду прем’єр-міністра федеральної землі Нижня Саксонія. Після того як СДПН в 1998 році отримала можливість сформувати федеральний уряд, Шредер став канцлером, а Штайнмаєр переїхав з ним до Берліна, де був призначений статс-секретарем уряду, а згодом керував відомством федерального канцлера.
У 2005 році Штайнмаєр став міністром закордонних справ ФРН у коаліційному уряді ХДС/ХСС і СДПН, який вперше очолила Анґела Меркель (Angela Merkel). У 2007 році він також обійняв посаду віцеканцлера. А у 2009 році Штайнмаєра висунули кандидатом від СДПН на посаду федерального канцлера, однак на тих виборах до Бундестагу соціал-демократи зазнали нищівної поразки. У 2013 році після чергових виборів до Бундестагу і повторного формування “великої коаліції” – альянсу консервативного блоку ХДС/ХСС із СДПН – Штайнмаєр знову очолив міністерство закордонних справ.
Штайнмаєр народився 5 січня 1956 року у Детмольді, що у федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія. Президент ФРН – виходець із робітничої родини. Він одружений з суддею в адміністративних справах Ельке Бюденбендер (Elke Büdenbender), у пари є доросла донька.
У Німеччині федеральний президент виконує головно представницькі функції й обирається делегатами Федеральних зборів, що складаються з 1260 делегатів. До складу цього органу належать 630 депутатів Бундестагу і таке ж число делегатів, котрих за принципом пропорційності спрямовують земельні парламенти (ландтаги). Зазвичай це депутати ландтагів, але парламенти можуть делегувати до зборів і політиків місцевого рівня, а також відомих громадських діячів.
Наступні вибори федерального президента заплановані на 2022 рік.
Джерело: DW