23 лютого німці обиратимуть новий склад Бундестагу. Цього разу у парламенті буде менше депутатів, ніж за минулих каденцій. Це – наслідок реформи виборчого законодавства, про яку дискутували десятиліттями.
Головний принцип виборчої системи у Німеччині залишиться незмінним: кожен виборець отримує два бюлетені. Це дає можливість проголосувати як за конкретного кандидата у мажоритарному окрузі, так і за партійний список. Другий з цих двох голосів – за партійний список (Zweitstimme – нім.) має більшу вагу і його значення лише зросло після реформи виборчого законодавства у Німеччині.
Партійні кандидати висуваються не єдиним на всю країну списком – формуються партійні списки від кожної з 16 федеральних земель. Щодо мажоритарної системи: Німеччина поділена на 299 одномандатних виборчих округів. Це має гарантувати, що всі регіони Німеччини представлені у найвищому законодавчому органі країни. Головною новацією виборчого закону є запровадження ліміту на кількість депутатів Бундестагу. Це покладе край тенденції, згідно з якою кількість депутатів постійно зростала. Замість нинішніх 733 депутатів у новому складі парламенту буде 630. Ця цифра надалі залишатиметься незмінною.
На думку політолога Йорга Зіґмунда (Jörg Siegmund) з Академії політичної освіти у місті Тутцінг, реформа виборчого законодавства виявилася виваженою і давно назрілою. “По суті посилюється пропорційна складова виборчої системи, а голос за мажоритарного кандидата в окрузі дещо втрачає вагу”, – каже експерт.
Досі німецький Бундестаг був найбільшим у світі обраним на демократичних виборах парламентом світу – 733 депутати. Лише Національний конгрес Китаю був більшим – у ньому засідають три тисячі делегатів, яких, однак, не можна назвати вільно обраними парламентаріями. 20 років тому у Німеччині ,під час парламентської каденції 2002-2005 років, депутатів у нижній палаті федерального парламенту було “лише” 603. Бундестаг поступово “роздувався” через особливості старого виборчого законодавства.
За оцінками Федеральної рахункової палати, Бундестаг, включно з витратами на депутатів та їхніх співробітників, а також на утримання офісів і служб обслуговування, коштує платникам податків мільярд євро на рік. Скорочення депутатського корпусу на 100 осіб може заощадити державній скарбниці близько 125 мільйонів євро щороку, якщо вірити розрахункам Кельнського інституту економічних досліджень (IW Köln). Однак на думку Йорга Зігмунда, питання заощадження коштів у даному випадку є другорядним. Демократія варта витрачених грошей, вважає політолог.
Але як само вдалося скоротити “захмарну” кількість депутатів? Для цього законодавці скасували положення про “понаднормові” мандати (Überhang- und Ausgleichmandate). Донедавна було так: Якщо партія на виборах здобуде перемогу у кількості одномандатних округів, яка перевищує еквівалент мандатів відповідно до відсотків голосів, набраних за партійним списком, тоді партія має право на відповідну кількість “понаднормових” мандатів. На минулих виборах таких додаткових мандатів виявилося цілих 138.
Але реформа виборчого законодавства матиме і болючі для деяких кандидатів наслідки. Адже не всі мажоритарні кандидати, які виграють свій округ, отримають зрештою депутатський мандат. Місце у Бундестазі гарантоване лише у тому разі, якщо виграний в окрузі мандат покривається кількістю голосів, отриманих за партійним списком. Якщо ж у партії виявиться більше виграних одномандатних округів, ніж еквівалент мандатів відповідно до набраних відсотків за партійними списками, то переможці в округах з найнижчим результатом не стануть депутатами.
Йорг Зіґмунд попереджає, що це може мати на практиці наслідки, які суспільство ще не зовсім усвідомило. “Це може призвести до того, що деякі одномандатні округи залишаться зрештою без представлення у Бундестазі. Це стосуватиметься передовсім округів у великих містах”, – прогнозує політолог.
На виборах до федерального і земельного парламентів у Німеччині діє 5-відсотковий прохідний бар’єр для партій. Тобто, до Бундестагу або земельних парламентів – ландтагів зазвичай проходять лише ті списки, які набрали більше 5 відсотків голосів. Це робиться для того, щоб у парламенті не було багато малих фракцій, які не можуть між собою домовитися і дискредитуватимуть демократію. Це – один з уроків, винесений з часів Веймарської республіки. Але у виборчому законодавстві Німеччини є один виняток з цього правила. Якщо партія виборює мінімум три мандати за мажоритарною системою, тобто в округах, то вона все одно може потрапити до Бундестагу і сформувати там фракцію. Законодавці в процесі реформування виборчого законодавства хотіли скасувати цей виняток з правила про 5-відсотковий бар’єр. Однак цьому завадив Конституційний суд, який скасував такі зміни. Аргумент суддів: без цього винятку забагато голосів виборців можуть бути взагалі не відображені у складі парламенту.
Таке рішення суддів – на руку дрібним партіям, констатує політолог Зіґмунд. “Передовсім Ліва партія, а також і Вільні виборці (Freie Wähler – партія, створена у Баварії, і представлена вже у трьох ландтагах) сконцентрують свої зусилля у деяких округах і спробують потрапити до Бундестагу в обхід 5-відсоткового бар’єру”, – зазначає експерт.
Таким чином можна очікувати, що боротьба у деяких одномандатних округах буде особливо запеклою. Хоча роль мажоритарної складової у виборах після реформи загалом дещо знизиться, прогнозують оглядачі.
Джерело: DW