Відтепер про притулок на польсько-білоруському кордоні можна буде просити лише у виняткових випадках. Відповідне рішення ухвалили на тлі виборчої кампанії в країні.
Постанова про “тимчасове обмеження права на подання заяви про надання притулку”, що її ухвалив уряд Дональда Туска, набрала чинності 27 березня. Польща вперше запроваджує такі обмеження, це стало можливим завдяки відповідній поправці до закону, яку днем раніше підписав президент Анджей Дуда.
Нові правила спочатку діятимуть протягом 60 днів і стосуватимуться лише кордону з Білоруссю. Після схвалення парламентом вони можуть бути продовжені ще на 60 днів. Водночас прикордонникам, як і раніше, буде дозволено приймати заяви про надання міжнародного захисту від неповнолітніх, які подорожують без супроводу дорослих, вагітних жінок та осіб, які можуть потребувати особливого ставлення, наприклад, через свій вік або стан здоров’я. Обмеження також не поширюється на осіб, які, на думку прикордонників, мають обставини, що “однозначно свідчать про те, що вони дійсно ризикують зазнати серйозної шкоди в країні, з якої вони прибули до Польщі”.
Ліберально-консервативний уряд Туска дотримується більш жорсткого підходу до міграційного питання, ніж попередній націонал-консервативний уряд ПіС (“Право і справедливість”). Провідним проєктом Туска є “Східний щит”, який покликаний захистити Польщу не лише від військових нападів, але й від контрольованої Москвою та Мінськом міграції. Відповідну поправку до закону ухвалили в парламенті 21 лютого більшістю у 386 голосів. Лише 38 депутатів проголосували проти. Голосуванню передували місяці палких дебатів.
Для Уршули Вольфрам, голови волонтерської організації Podlaskie Ochotnicze Pogotowie Humanitarne (POPH), що займається гуманітарною допомогою, нова постанова є нічим іншим, як легалізацією польською владою дотеперішньої практики “пушбеку”, тобто відправлення назад нелегальних мігрантів. “Як це має виглядати? – запитує вона під час інтерв’ю DW у Варшаві. – Чи повинні прикордонники просто дивитися людям в очі, а потім самі вирішувати, чи мають вони право на міжнародний захист?” Вирішувати, хто має право на міжнародний захист, зовсім не належить до компетенції прикордонників, адже у Польщі за це відповідає відомство з питань іноземців, пояснює Вольфрам.
Юристка Ганна Мачинська з Гельсінської спілки говорить про “грубе порушення міжнародного права”. “Закон порушує Європейську конвенцію з прав людини. Тому, якщо дійде до розгляду в Європейському суді з прав людини, Польща програє цей процес”, – попереджає колишня заступниця уповноваженого з прав людини в Польщі. Закон також порушує польську конституцію, яка гарантує право на притулок, додає вона.
На думку Мачинської, за новим законом стоїть суто політичний розрахунок з боку уряду. За її словами, антиміграційним законом Туск хоче апелювати до виборців з правого спектру. “Але не можна вживати заходів проти опозиції, порушуючи міжнародне право”, – наголошує юристка.
У травні 2025 року в Польщі обиратимуть нового президента. Чи зможе новий антиміграційний закон принести додаткові голоси меру Варшави Рафалу Тшасковському, котрий є кандидатом від “Громадянської платформи” Дональда Туска, – питання відкрите. Однак чітко зрозуміло те, що переконаний європеєць вдався до нової риторики у передвиборній боротьбі. “Ніхто в Європі не повинен думати, що вони нас до чогось змусять”, – сказав він в інтерв’ю порталу interia.pl, маючи на увазі Європейський міграційний пакт, який має набути чинності в 2026 році. Польща проголосувала проти пакту ЄС, обґрунтувавши це тим, що передбачений ним розподіл мігрантів всередині Євросоюзу, на думку Варшави, є неприйнятним.
Правоконсервативний кандидат у президенти Кароль Навроцький, якого підтримує “Право і справедливість”, також робить заяви в подібному дусі. Водночас при цьому він атакує Німеччину. “Я не згоден з тим, що відбувається в міграційній політиці Європейського Союзу. Як президент Польщі, я не маю наміру терпіти наших західних сусідів, німців, розбиратися з їхніми проблемами, їхніми помилками в міграційній політиці і ставити при цьому під загрозу безпеку наших жінок і дітей”, – заявив він під час одного з виступів у межах виборчої кампанії.
Такі заяви обох політики зачіпають польське суспільство за живе. Згідно з опитуванням радіостанції RMF24, 75 відсотків поляків відповіли “ні” на питання, чи повинна їхня країна приймати мігрантів, і лише 20 відсотків – “так”. П’ять відсотків не визначилися.
Джерело: DW