15 січня 2017 року турецький парламент схвалив законопроект про внесення поправок до конституції країни, що розширюють повноваження президента. Ще в грудні до парламенту було подано 18 пропозицій поправок, згідно з якими:
• президент обиратиметься всенародним голосуванням, зможе правити протягом двох п’ятирічних термінів, а також отримає можливість підтримувати офіційні зв’язки з власною партією;
• президенту і віце-президенту надаються виконавчі повноваження, президент зможе правити за допомогою указів і матиме змогу в будь-який момент розпустити парламент;
• уряд буде формувати президент незалежно від парламенту, а посаду прем’єр-міністра взагалі буде скасовано;
• парламентські та президентські вибори проводитимуться одночасно, для цього каденцію парламенту пропонується продовжити з 4 до 5 років. Це різко посилить контроль президента над парламентом. Паралельно у зв’язку з ростом населення країни повинно бути збільшено чисельність парламенту з 550 до 600 депутатів та знижено мінімальний вік кандидатів у депутати з 25 до 18 років;
• парламент і президент матимуть повноваження вибирати членів Вищої ради суддів і прокурорів: з 13 членів 7 обиратиме парламент і 6 особисто президент;
• президент отримає право додаткового цивільного контролю армії через створення спеціальної Державної наглядової ради. Також у президента з’явиться право призначати голову Генштабу Збройних сил Туреччини, зменшиться чисельність національної ради безпеки і буде запроваджено високі військові суди.
Крім того, він буде наділений правом контролювати судову систему, зокрема Конституційний суд.
11 лютого 2017 року Державна виборча комісія Туреччини ухвалила рішення про проведення референдуму щодо конституційних поправок 16 квітня. В разі успіху референдуму (а останні опитування показують близько 55% підтримки на його користь з боку турків) після дворічного транзитного періоду, коли заборонені дострокові вибори, виникне жорстко централізований навколо президента режим з ліквідацією противаг у вигляді прем’єр-міністра, армії чи судів.
Партійність президента та синхронність виборів забезпечуватимуть єдину виконавчо-законодавчу вертикаль, єдиним джерелом легітимності якої буде загальнонаціональне голосування. Що стосується особисто Реджепа Таїпа Ердогана, то його правління теоретично може тривати аж до 2029 року (два п’ятирічних терміни з 2019), через що критики законопроекту побоюються встановлення в країні диктатури.