За словами юристки RCHR, доказів на підтвердження депортації двох дітей в КНДР недостатньо, водночас йдеться про інші воєнні злочини – індоктринацію, мілітаризацію та використання задля пропаганди.
У питанні про двох українських дітей з окупованих територій, які були відправлені в північнокорейський табір “Сондовон”, бракує доказів наявності елементів протиправної депортації. Проте йдеться про інші воєнні злочини, зокрема політичну індоктринацію, мілітаризацію та використання дітей задля пропаганди. Про це у інтерв’ю DW заявила юристка Регіонального центру прав людини (RCHR) Катерина Рашевська.
За її словами, оскільки дані про задокументовані ініціативою Bring Kids Back понад 19,5 тисячі випадків депортації або примусового переміщення дітей РФ вже довгий час не змінювалися, а інформація про 12-річного Мішу з окупованої Донеччини та 16-річну Лізу з окупованого Криму є нововиявленою, скоріше за все вони не входять до цієї статистики.
“Більше того, у нас немає достатньо доказів, аби підтвердити наявність елементів протиправної депортації щодо цих дітей, що додатково свідчить про недоречність їхнього передчасного зарахування до викрадених”, – заявила Рашевська.
Водночас вона наголосила, що в цих двох випадках йдеться про порушення інших прав дитини – політичну індоктринацію, окремі прояви мілітаризації, використання в російській пропаганді, що заборонено статтею 50 Четвертої Женевської конвенції. Також мають місця порушення Конвенції ООН про права дитини, а саме права на ідентичність, відпочинок, гру та принципу найкращих інтересів дитини.
“Чому це так важливо? Тому що в цьому разі росіяни використовують, фактично експлуатують наших українських дітей у своїй пропаганді. Вони зображують їх своєрідними російськими амбасадорами дитячої, молодіжної дипломатії”, – наголошує юристка.
Крім того, за її словами, РФ використовує дітей для розбудови Росією зв’язків стратегічного партнерства із КНДР – державою, “яка визнана Сполученими Штатами Америки спонсором тероризму і яка фактично є співучасницею злочину агресії проти батьківщини цих дітей – України”.
Як вдалося встановити Рашевській на основі даних з відкритих джерел, Міша та Ліза в різний період без урахування тривалої дороги провели в таборі “Сондовон” близько тижня та були повернуті на окуповані Росією території України. Відбір для поїздки у табір відбувався на конкурсній основі, зазначає вона.
“Це використовується як своєрідна нагорода за лояльність до Російської Федерації, або за якісь здобутки на олімпіадах, конкурсах тощо. У відборі брали участь й інші (українські. – Ред.) діти, але не знайшлося достеменних підтверджень, що вони виграли й опинилися в даному таборі”, – каже юристка.
Відправляти дітей в Північну Корею почали не так давно – з моменту відновлення туристичного сполучення між РФ та КНДР у 2024 році після пандемії коронавірусу, каже правозахисниця. За її даними, співорганізатором поїздок виступає підсанкційний табір “Артек”, що в окупованому Криму.
Поки йдеться про “спорадичні випадки” відправки дітей в КНДР, подібні до задокументованих у 2024 році поїздок близько десяти українських дітей в складі групи дітей з Ростова в приватну школу в індійському штаті Фарідабад та дівчинки з окупованої Волновахи в Китай з подальшим поверненням, каже Рашевська.
“Це лише перші групи. Подивимось, що буде далі. Російські злочини починаються з малого. Як було з Білоруссю: до повномасштабного вторгнення фіксували лише спорадичні випадки вивезення дітей з окупованої Донеччини, а після – уже понад 2200 дітей”, – каже юристка.
Хоча табір “Сондовон” не є відкрито воєнізованою інституцією, “де дітей вчать копати окопи”, відпочинок там “абсолютно не відповідає нормам Конвенції ООН про права дитини”. За даними юристки, діти там піддаються сторонньому індоктринаційного впливу, що має ефект на дитячу психіку, та допомагає вкоренити перелік цінностей, а також ворогів.
“Це грає на користь того (твердження. – Ред.), де Російська Федерація з її партнерами – Іраном, КНДР – єдині в усьому світі борються проти американського чи західного “експансіонізму”, є окремим полюсом, який неправильно позиціонований і який єдине, чого прагне – це жити у мирі з усіма. Хоча насправді це є абсолютним блюзнірством”, – зазначила Рашевська.
За її словами, вплив цього вже помітний, адже після повернення діти “публічно розповідали”, що нібито розвінчують “міфи про Північну Корею”, “що це не така погана держава, ніхто нікого не переслідує, і в цілому все дуже добре, красиво, є сучасні будівлі”.
Як наголосила Рашевська, інформація про ці два випадки вже передана органам розслідування в Україні, а також організаціям в системі ООН “задля їхнього незалежного вивчення”.
За даними RCHR, включно з північнокорейським “Сондовоном”, мережа російських таборів перевиховання налічує 165 інституцій на території самої РФ, окупованих українських регіонів та Білорусі. Як переконана Рашевська, ці заходи мають “геноцидальний характер”, адже, за її оцінками, умисел Москви полягає в тому, щоб “змусити українців вбивати один одного”.
Вперше про переміщення українських дітей в Північну Корею стало відомо з виступу Рашевської на спеціальних слуханнях Комітету з питань асигнувань в Сенаті США 3 грудня. Вона сподівається, що розголос стане запобіжником масштабування Росією подібної практики.