Становлення принципу судового захисту прав місцевого самоврядування в Україні



УДК 342.553

Семків Віталій

кандидат юридичних наук, доцент Львівського національного університету імені Івана Франка

Карнасевич Р.І.

аспірант Львівського національного університету імені Івана Франка

АНОТАЦІЯ

Досліджено історико-правовий процес становлення принципу судового захисту прав територіальних громад та місцевого самоврядування в Україні як невід’ємної складової самоврядної та правової традицій українського народу.
Виокремлено критерії та проведено періодизацію становлення судового захисту прав місцевого самоврядування. Ці критерії дали змогу виділити основні етапи у становленні судового захисту прав місцевого самоврядування, які умовно названі архаїчним, домодерним (привілейно-партикулярним) і модерним (політико-правовим). Визначено характерні риси кожного з етапів. Для архаїчного етапу притаманною була незавершеність конкретно-історичних процесів. Загалом для архаїчного етапу визначальними були дві характерні ознаки: діяльність недержавних (громадських, народних) судів та вирішення ними конфліктів між громадою та іншими суб’єктами на основі звичаєвого права. Визначальним для виокремлення другого етапу є історико-правовий процес становлення та розвитку міського права на українських землях. На цьому етапі становлення принципу судового захисту місцевого самоврядування територіальні громади оформилися як суб’єкти права, судова функція стала однією з найважливіших їхніх функцій, інституційна конкуренція створила численні юрисдикції, у тому числі юрисдикцію міських громад, основою для судового захисту громад стало міське право, яке зокрема забезпечувало формальну рівність мешканців міст перед судом, серед міських урядовців утворилася група осіб, які професійно захищали права місцевого самоврядування у державних судах. Формалізація поняття судового захисту у принципах і нормах права відбулася на модерному (політико-правовому) етапі становлення принципу судового захисту місцевого самоврядування. Визначальною рисою модерного етапу становлення судового захисту прав місцевого самоврядування є його перетворення у принцип – норму, тобто принцип, прямо закріплений у нормі права.
Отже, у принципі судового захисту прав місцевого самоврядування систематизований історичний досвід розвитку територіальних громад, місцевого самоврядування, права та правосуддя на українських землях.
Ключові слова: територіальна громада, місцеве самоврядування, суд, судовий захист місцевого самоврядування.

SUMMARY
НАЗВА_СТАТТІ_АНГЛІЙСЬКОЮ
АВТОР_АНГЛІЙСЬКОЮ
РЕГАЛІЇ_АНГЛІЙСЬКОЮ

In the article the historico-legal process of establishing the principle of judicial protection of the rights of territorial communities and local self-government in Ukraine as an integral part of the self-governing and legal tradition of the Ukrainian people was analyzed.
The author sets out the criteria and periodization of the establishment of judicial protection of the rights of local self-government. These criteria had allowed to highlight the main stages in the establishment of judicial protection of the rights of local self-government, which are conventionally called archaic, premodern (privilege-specific) and modern (political and legal). In the article are defined the characteristics of each of the stages. For the archaic stage characteristic was the incompleteness of specific historical processes. In general, for the archaic stage, two distinctive features were decisive: the activity of non-state (public, national) courts and their resolution of conflicts between the community and other actors on the basis of customary law. The determining factor for the second stage is the historical and legal process of the formation and development of city law in the Ukrainian lands. At this stage of the formation of the principle of judicial protection of local self-government territorial communities formed as subjects of law, judicial function became one of their most important functions, institutional competition has created numerous jurisdictions, including the jurisdiction of urban communities, the basis for community protection was city law, which in particular, ensured the formal equality of the citizens of the cities before the court, among the city officials formed a group of persons who professionally defended the rights of local self-government in state courts. Formalization of the concept of judicial protection in the principles and norms of law took place at the modern (political and legal) stage of the formation of the principle of judicial protection of local self-government. The defining feature of the modern stage of the formation of judicial protection of the rights of local self-government is its transformation into a principle – the norm, that is, the principle, directly enshrined in the norm of law.
Thus, in the principle of judicial protection of the rights of local self-government systematized historical experience of the development of territorial communities, local self-government, law and justice on Ukrainian lands.
Key words: territorial community, local self-government, court, judicial defense of local self-government.

Постановка проблеми. Стаття 145 Конституції України встановлює, що «права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку» [15]. Буквальне тлумачення цієї статті вказує на спеціальний порядок, або процедуру (судову) захисту прав місцевого самоврядування.
Однак доктринальне тлумачення цієї статті, викладене у науково-практичному коментарі Конституції України провідних українських правознавців, акцентує на судовому захисті прав місцевого самоврядування як його гарантії. Науковці вважають, що «конституційне закріплення гарантій прав місцевого самоврядування є важливішою умовою його становлення та ефективного функціонування. Порушення прав місцевого самоврядування зачіпають інтереси не тільки органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а й передусім жителів – членів відповідних територіальних громад. Охорона, захист, припинення порушень та поновлення порушених прав місцевого самоврядування може здійснюватися за допомогою багатьох засобів правового захисту. Коментована стаття закріплює такий вид гарантій місцевої демократії, як право на судовий захист прав та інтересів місцевого самоврядування» [14]. Ця розлога цитата засвідчує розуміння судового захисту прав місцевого самоврядування як конституційної гарантії. Таке розуміння є домінуючим в українській юридичній науці, проте не єдиним. Досить поширеним є розуміння правового захисту місцевого самоврядування, в який автори включають і судовий захист, як міжнародно-правового стандарту [26, с. 20–23].
Постає запитання, чи такі відмінності у розумінні судового захисту прав місцевого самоврядування мають теоретичне та прикладне значення? На нашу думку, так. З погляду правової доктрини ми повертаємося до історичної ситуації, описаної одним із фундаторів української науки місцевого самоврядування Ю. Панейком. Він пише: «Нерозуміння суті самоврядування дуже влучно з’ясував автор Веймарської конституції Гуго Пройс, який казав: «Найкраща однодумність та заразом найгірше помішання думки існує в нашій літературі про самоврядування, що воно є можливе, потрібне, необхідне, із цим всі згідні, але що властиво є самоврядування, у чому полягає його суть, – із цим не всі згідні» [19, с. 216].
Правове реформування в Україні, особливо реформа правосуддя, загострює увагу на прикладних проблемах розуміння судового захисту прав місцевого самоврядування, з якими вже стикалися сусідні держави – члени Європейського Союзу.
Наприклад, у 2013 році Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи схвалив спеціальну резолюцію щодо стану місцевого самоврядування в Угорщині. В документі зазначається, що в цій державі не існує ефективного засобу правового захисту, який би гарантував захист місцевого самоврядування при справжньому і розширеному праві місцевих органів влади звертатися зі скаргою до національних судів для забезпечення вільного здійснення своїх повноважень і дотримання таких принципів місцевого самоврядування [23, с. 165–166].
Видається, що це не проблема недостатності правового регулювання, а проблема юридичної, зокрема судової практики. З огляду на це, відмінності у розумінні судового захисту прав місцевого самоврядування як правового принципу, конституційної гарантії та міжнародно-правового стандарту є принциповими. Їх можна виокремити й обґрунтувати з допомогою порівняння найпоширеніших дефініцій. Одну з найважливіших у пізнавальному плані цієї статті дефініцій принципів права запропонували Р. Давид та К. Жоффре-Спиноза. Вони стверджують, що загальні принципи права можуть бути знайдені як у законі, так і поза законом. У них зосереджується розуміння справедливості, характерне для певної епохи [6, с. 108]. Відтак у принципах права полягає його демократична та гуманістична традиція, його історична спадковість [21, с. 169]. Натомість, «коли говоримо про міжнародно-правові стандарти місцевого самоврядування, то, зазвичай, маємо на увазі правові норми у сфері місцевого самоврядування, які передбачені у міжнародних нормативно-правових аспектах та імплементовані у національне законодавство з метою регламентації ефективної взаємодії інститутів місцевого самоврядування між собою, з органами держави та місцевого самоврядування [26, с. 20].
Історичність правового принципу, його відповідність правовій традиції, уявленням народу про справедливість дає підстави розглядати його як «міст», що з’єднує в сучасну епоху реформ дух права з його буквою [21, с. 175]. Відтак, довести історичність судового захисту прав місцевого самоврядування в Україні означає не тільки аргументувати його розуміння як правового принципу, а й усталити в правосвідомості українців непорушність цього принципу як складової їх правової та самоврядної традицій.
Отже, метою цієї статті є дослідження історико-правового процесу становлення принципу судового захисту прав територіальних громад та місцевого самоврядування в Україні як невід’ємної складової самоврядної та правової традицій українського народу.
Мета дослідження зумовлює його хронологічні та територіальні межі, методологію, історіографічну та джерельну базу. Хронологічні рамки дослідження у статті свідомо залишилися неконкретизованими з огляду не стільки на історичну тривалість становлення аналізованого правового принципу, скільки на невизначеність остаточного формування територіальних спільнот на українських землях у додержавний період.
Для територіальних меж дослідження використано усталений в історико-правовій науці термін «українські землі», який є коректним для всіх етапів становлення принципу захисту прав місцевого самоврядування, у тому числі додержавного та бездержавного етапів, які не переривали традицію місцевого самоврядування в Україні.
Максимально широкі хронологічні та територіальні межі дослідження зумовлюють його методологію, сформовану на традиційних засадах Львівської історико-правової школи. Ця методологія пізнання української історико-правової дійсності нерозривно пов’язана з теоретичним осмисленням державно-правових явищ в історії, політико-правових доктрин і практики державно-правового будівництва в Україні [16, с. 3]. У той же час провідним у дослідженні є інноваційний для української історико-правової науки історико-понятійний метод. Його, зокрема, застосував у дослідженні інституту виборності як складової української правової традиції І. М. Панкевич, обґрунтовуючи розуміння принципу виборчого права як основоположної ідеї, яка виражає суть і призначення інституту виборності в державній і правовій традиції та пронизує процес формування й реалізації як традиції виборності, так і виборчого права, пов’язує минуле (традицію виборності) зі сучасністю (виборче право) та майбутнім (виборчі новації) [20, с. 10].
Вважаємо, що історико-понятійний метод допомагає досліджувати становлення судового захисту прав місцевого самоврядування як історико-правовий процес, унаслідок якого формується юридичне поняття, що конденсує конкретно-історичне значення слів і термінів, які застосовували впродовж тривалого історичного часу.
Таке предметне і методологічне розширення проблематики судового захисту прав місцевого самоврядування змінює підхід до історіографії проблеми та огляду наукової літератури.

Підписатися, щоб отримувати повну версію журналу

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Бедрій М. М. Копні суди на українських землях у ХІV–ХVІІІ ст.: історико-правове дослідження : монографія / М. М. Бедрій. – Львів : Галицький друкар, 2014. – 264 с.

  2. Білостоцький С. М. Структура органів судової влади міста Львова ХVІ–ХVІІІ ст. / С. М. Білостоцький // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Київ : Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України, 2007. – Вип. 38. – С. 184–190.

  3. Бойко І. Й. Органи влади і право в Галичині у складі Польського Королівства (1349–1569 рр.) : монографія / І. Й. Бойко. – Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2009. – 628 с.

  4. Бойко І. Й. Надання судового самоврядування вірменській громаді м. Львова (ХІV–ХVІІІ ст.) / І. Й. Бойко // Вісник академії правових наук України. – 2002. – №3 (360). – C. 75–80.

  5. Гураль П. Ф. Територіальна громада в Україні: історико-правове дослідження / П. Ф. Гураль. – Львів : ЛьвДУВС, Край, 2008. – 468 с.

  6. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спиноза. – Москва : Международные отношения, 1999. – 400 с.

  7. Дейвіс Н. Європа. Історія / Норман Дейвіс. – Київ : Вид. Соломії Павличко «Основи», 2001. – 1464 с.

  8. Демкова М. Застосування королівського законодавства під час здійснення вірменського судочинства у Львові (ХV–ХVІІІ ст.) / М. Демкова // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів, 2004. – Вип. 40. – С. 98–104.

  9. Думич Х. М. Цивільне судочинство у Галичині за австрійським цивільним процесуальним кодексом 1895 р. : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Х. М. Думич. – Львів, 2016. – 214 с.

  10. Кіселичник В. П. Львівське міське право (друга половина ХІІІ – початок ХХ ст.) : монографія / В. П. Кіселичник. – Львів : ЛьвДУВС, 2011. – 471 с.

  11. Кобилецький М. М. Магдебурзьке право в Україні (ХІV – перша половина ХІХ ст.): історико-правове дослідження : монографія / М. М. Кобилецький. – Львів : ПАІС, 2008. – 406 с.

  12. Ковальова С. Г. Судоустрій і судочинство на Українських землях Великого князівства Литовського / С. Г. Ковальова. – Миколаїв : Вид-во ЧДУ імені Петра Могили, 2008. – 200 с.

  13. Кольбенко А. Надання судового самоврядування вірменським поселенням у Галичині / А. Кольбенко // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 1999. – Вип. 34. – C. 37–40.

  14. Конституція України : наук.-практ. комент. / Нац. акад. правов. наук України ; редкол.: В. Я. Тацій [та ін.]. – 2-ге вид., переробл. і допов. – Харків : Право, 2011. – 1128 с.

  15. Конституція України: чинне законодавство. Офіційний текст. – Київ : Алерта, 2016. – 80 с.

  16. Костицький М. В. Методологія пізнання української історико-правової дійсності / М. В. Костицький // Вісник Львівського університету. Проблеми формування суверенної правової Української держави. Серія юридична. – 1993. – Вип. 30.

  17. Кревельд М. ван. Расцвет и упадок государства / Мартин ван Кревельд. – Москва : ИРИСЭН, 2006. – 544 с.

  18. Кульчицький В. С. Статут міста Львова 1870 року, його зміст і значення // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2004. – Вип. 39. – С. 127–130.

  19. Наука адміністрації й адміністративного права. Загальна частина (за викладами професора Юрія Панейка) / укладачі В. М. Бевзенко, І. Б. Коліушко та інші. – Київ, 2016. – 464 с.

  20. Панкевич І. М. Інститут виборності як складова української правової традиції (історико-правове дослідження) : дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.01 / І. М. Панкевич. – Львів, 2016. – 452 с.

  21. Пархоменко Н. М. Джерела права: проблеми теорії та методології / Н. М. Пархоменко. – Київ : Юридична думка, 2008. – 336 с.

  22. Плохій С. Походження слов’янських націй. Домодерні ідентичності в Україні, Росії та Білорусії / С. Плохій. – Київ : Критика, 2015. – 456 с.

  23. Попович Т. П. Правові засоби здійснення демократії у державах центральної Європи: теоретичні та практичні аспекти : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Т. П. Попович. – Львів, 2015. – 215 с.

  24. Привілеї міста Львова (ХІV–ХVІІІ ст.) : зб. документів / упор. М. Капраль. – Львів : Документальна скарбниця Львова, 1998. – 640 с.

  25. Сокальська О. В. Нариси з історії українського судочинства (ХVІ – початок ХVІІ ст.) / О. В. Сокальська. – Одеса : Інтерпринт, 2010. – 210 с.

  26. Софінська І. Міжнародно-правові стандарти місцевого самоврядування : навч. посібник / І. Софінська. – Львів : Каменяр, 2016. – 241 с.

  27. Суд і судочинство на українських землях в ХІV–ХVІ ст. / за ред. П. Музиченка. – Одеса : Астро Принт, 2000. – 180 с.

  28. Судова влада в Україні: історичні витоки, закономірності, особливості розвитку / за ред. І. Б. Усенка. – Київ : Наукова думка, 2014. – 501 с.

  29. Хомко Л. Порівняльно-історичне дослідження міського права в Україні : автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Л. Хомко. – Львів, 2013. – 20 с.

  30. Центральний державний історичний архів України в м. Львові. Ф. 52. Львівський гродський суд, оп. 2.

  31. Ярмиш О. Н. Харківське міське самоврядування на зламі століть: ХІХ–ХХ і ХХ–ХХІ. Досвід історії та сучасності / О. Н. Ярмиш, О. М. Головко. – Харків : Вид-во нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 372 с.

  32. Bardach J. Historia ustroju і prawa polskiego / J. Bardach. – Warszawa : Lexis Nexis, 2005. – 592 с.

  33. Mikula M. Prawodawstwo króla i sejmu dla Malopolskich miast królewskich (1386–1572) / M. Mikula. – Kraków : W. Universytetu Jagillonskiego, 2014. – 382 s.

  34. Sojka-Zielinska K. Historia prawa / K. Sojka-Zielinska. – Warszawa : Lexis Nexis, 2008. – 405 s.

  35. Sаmsonowicz H. Samorząd miejski w dobie rozdrobnienia feodalnego w Polsce / H. Sаmsonowicz // Polska w okresie rozdrobnienia feodalnego / red. H. Lowmianski. – Wrocław, 1973.