Принципи у конституційному праві: загальнотеоретичний аспект



УДК 340.11:342

Андрій Матат

аспірант юридичного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка

АНОТАЦІЯ

Статтю присвячено проблематиці принципів у конституційному праві, яка в теорії конституційного права все ще залишаються малодослідженою темою. Така ситуація пояснюється тим, що конституційне право поступово відходить від радянського розуміння досліджуваної галузі як державне право. Розглянуто теоретичні підходи до визначення принципів права. Зроблено висновок про те, що принципи стоять ніби на вершині системи права, але повноцінному розумінню такого твердження найбільше заважає сприйняття права з погляду формального підходу.
Досліджено категорію «конституціоналізм», за допомогою якої розкривається підхід до сутнісного значення конституцій зокрема та конституційного права загалом. Ключова ідея полягає в обмеженні державної влади через гарантію прав людини, адже саме таким способом визначається призначення конституцій в сучасних демократіях. Наведено підходи до визначення принципів конституційного права, а також звернуто увагу на верховенство права та його характерні елементи в системі принципів конституційного права.
Проаналізовано мотивацію рішень Конституційного Суду України, які було прийнято у 2017 році, з погляду посилання на принципи конституційного права. Зроблено висновок про те, що принципи права набуватимуть практичного значення за умови їх використання в аргументації судових рішень судами загальної юрисдикції. Саме так буде розкрито конкуренцію та балансування принципів права у контексті регулювання суспільних відносин. Розглянуто важливість запровадження інституту конституційної скарги, яка має стати найбільш переконливим кроком до практичної реалізації сутнісного розуміння принципів конституційного права.
Ключові слова: принципи права, принципи конституційного права, верховенство права, Конституція України, судова практика.

SUMMARY
Principles in The Constitutional Law: The General Theoretical Aspect
АВТОР_АНГЛІЙСЬКОЮ
РЕГАЛІЇ_АНГЛІЙСЬКОЮ

The article is devoted to the problems of the principles in the constitutional law, which in the theory of the constitutional law remain an underestimated topic. This situation is explained by the fact that the constitutional law gradually departs from the Soviet understanding of this branch of law as a state law. The theoretical approaches to the definition of the principles of law are considered in the article. It is concluded that the principles are at the top of the system of law, but the understanding of such a statement is most impeded by the formal understanding of the law.
The category “constitutionalism” is explored with the help of which the approach to the essential meaning of constitutions and the constitutional law is revealed. The key idea is to limit the powers of government through the guarantee of human rights, as this way appointment of constitutions in modern democracies is determined. Approaches to the definition of the principles of the constitutional law are presented, as well as attention to the rule of law and its elements in the system of principles of the constitutional law.
The decision of the Constitutional Court of Ukraine for 2017 is analyzed in terms of reference to the principles of the constitutional law. It is concluded that the principles of law will become practically meaningful, if they are used in the reasoning of decisions by courts of general jurisdiction. In this way, competition and balancing of the principles of law in the regulation of social relations will be revealed. The constitutional complaint has been researched as an important step towards a practical implementation of the understanding of principles of the constitutional law.
Key words: principles of law, principles of the constitutional law, rule of law, the Constitution of Ukraine, judicial practice.

Трансформаційні процеси правової системи впливають як на право загалом, так і на його структурні елементи. Ця теза безпосередньо стосується принципів у праві, які все ще потребують ґрунтовного дослідження, особливо з погляду становлення та розвитку конституційного права як фундаментальної галузі.
Конституційне право розвивається разом з іншими сучасними процесами, в тому числі у контексті реформування різних сфер в Україні, але все ще потребує переосмислення та осучаснення змістовного навантаження цієї галузі. Надлишок державного права у конституційному праві України відбивається як на галузі права, так і науки та навчальної дисципліни. Усе це, з одного боку, має своє пояснення, а з іншого – потребує переосмислення низки застарілих поглядів, що зумовлює вироблення нових стандартів, або ж навіть відновлення конституційної традиції України, що тяжіє до європейських цінностей. Вирішення цієї проблеми потрібно починати, серед іншого, з принципів конституційного права, що є метою представленого дослідження.
У теорії права принципи знаходять своє місце серед актуальних проблем, які висвітлюють у різних галузевих дослідженнях. Значення принципів права, за визначенням П. М. Рабіновича, полягає у тому, що вони в стислому вигляді, концентровано відображають найсуттєвіші риси права, є його квінтесенцією, «обличчям» [15, с. 128].
Даючи визначення принципам права як системі вимог до належної і можливої поведінки людей, які відображають визнані у суспільстві цінності й утворюють спрямовану на регулювання суспільних відносин ієрархічну єдність, О. О. Уварова також звернула увагу і на те, що однозначного визначення поняття «принципи права» немає. Посилаючись на М. І. Козюбру, наголошено, що принципи права, як і саме право, є явищем багатогранним, а тому не може бути повністю охоплене якимось одним, універсальним визначенням поняття [17, с. 55–56].
На думку С. П. Погребняка, принципи права, поза всяким сумнівом, символізують дух права. Для обґрунтування цієї думки вчений навів цитату судді Верховного Суду Ізраїлю М. Чешіна, «усе це – принципи, цінності, доктрини – є prima facie (на перший погляд) над правовими, але вони слугують якорем для права – для кожного закону – і жоден закон не може бути переказаний без них. Закон без такого якоря схожий на будинок без фундаменту; позаяк він не може встояти без нього, те ж саме й закон, який спирається сам на себе, схожий на повітряний замок» [13, с. 28].
На наш погляд, принципи стоять ніби на вершині системи права, але повноцінному розумінню такого твердження найбільше заважає сприйняття права з погляду формального підходу, тобто наявності писаної норми.
Як уважає М. І. Козюбра, за попередньою радянсько-позитивістською традицією принципи права часто продовжують визначатись як вихідні, керівні, засадничі ідеї (начала) права, що закріплені в законах та інших нормативних актах або безпосередньо (текстуальне закріплення) або ж випливають із їх змісту (змістовне закріплення) і виводяться зі системи законодавства логіко-індуктивним шляхом [8, с. 142].
Зокрема, С. В. Шевчук охарактеризував позитивізм як те, що правом є тільки формалізовані, позитивно зафіксовані (писані) норми, які виникають як результат державного волевиявлення. Позитивісти сприймають право як систему, в межах якої не можуть бути інституціоналізовані правові цінності. Єдиний засіб інституціоналізації таких цінностей для позитивістів – прийняття відповідного позитивного законодавства [18, с. 18].
Отже, зважаючи на те, що назване вище уже достеменно відомо, тому виникає цілком логічне запитання: що з цим робити? Очевидно, що у цьому випадку немає та не може бути простої відповіді на складне питання, адже переосмислення певних поглядів у новому напрямку – це процес тривалий.
Видається за доцільне звернути увагу на поняття «конституціоналізм», яке найточніше висвітлює основоположну ідею про те, чим власне є конституційне право та для чого потрібні конституції. На такому ж рівні перебуває важливість питання про принципи конституційного права, які так само змістовно навантажують відповідь на зазначене питання.
Щоб пояснити окреслену тезу, звернімося до визначення поняття «конституціоналізм». Американський дослідник М. Розенфельд розглянув сучасний конституціоналізм, керуючись трьома основними характеристиками: обмеження державної влади, відданість верховенству права та захист фундаментальних прав [19]. Отже, помітним видається погляд на концептуальне поняття «конституціоналізм», даючи визначення якому варто дотримуватися тих засадничих та основоположних ідей, які втілює в собі конституційне право сучасних демократій.
Конституціоналізм, як на цьому акцентують увагу в українській правничій літературі, тісно пов’язаний з конституціями. Цей зв’язок виражено, насамперед, у тому, що нормативною основою конституціоналізму є конституція певної держави та її конституційне законодавство. Головне, що конституціоналізм має спиратися на нормативну базу конституційного характеру, яку, як правило, представлено у більшості держав світу конституціями та конституційним законодавством [10, с. 133–134].
Продовжуючи наведену думку, зазначимо, що в конституційному праві фундаментальну роль серед законів відіграє Конституція України як Основний закон держави. Саме Конституція є втіленням принципів конституційного права, які позитивно закріплюються у тексті, але також можуть бути деталізовані, наприклад, шляхом тлумачення тексту Конституції органом конституційної юрисдикції.

Підписатися, щоб отримувати повну версію журналу

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Рішення Конституційного Суду у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України № 1-р/2017 від 23 листопада 2017 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/1-p_2017.pdf

  2. Рішення Конституційного Суду у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини дев’ятої статті 61, частини третьої статті 105 Закону України «Про вибори народних депутатів України», пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про вибори народних депутатів України” щодо виключення кандидатів у народні депутати України з виборчого списку партії у багатомандатному окрузі» (справа про виключення кандидатів у народні депутати України з виборчого списку політичної партії) № 3-р/2017 від 21 грудня 2017 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/3-p_2017_0.pdf

  3. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони: Міжнародний документ від 27 червня 2014 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/984_011.

  4. CDL-AD(2011)003 rev. Report on the Rule of Law. Adopted by the Venice Commission at its 86th plenary session (Venice, 25–26 March 2011). [Elektronic resource]. – Access mode : http://www.venice.coe.int/webforms/documents/default.aspx?pdffile=CDL-AD(2011)003rev-e.

  5. CDL-AD(2016)007-e Rule of Law Checklist, adopted by the Venice Commission at its 106th Plenary Session (Venice, 11–12 March 2016). [Elektronic resource]. – Access mode : http://www.venice.coe.int/webforms/documents/?pdf=CDL-AD(2016)007-e.

  6. Васильченко О. Сучасний зміст конституційного принципу рівності прав і свобод людини та громадянина / О. Васильченко // Право України. – 2017. – № 7. – С. 47–55.

  7. Загальна теорія права : підручник / за заг. ред. М. І. Козюбри. – Київ : Ваіте, 2015. – 392 с.

  8. Козюбра М. Принципи права: методологічні підходи до розуміння природи та класифікації в умовах сучасних глобалізаційних трансформацій / М. Козюбра // Право України. – 2017. – № 11. – С. 142–164.

  9. Конституційна юрисдикція : підручник / Ю. Г. Барабаш, І. І. Дахова, О. П. Євсєєв та ін. ; за ред. Ю. Г. Барабаша та А. О. Селіванова. – Харків : Право, 2012. – 168 с.

  10. Крусян А. Р. Генезис теорії конституціоналізму. Проблеми теорії конституційного права України / А. Р. Крусян ; за заг. редакцією Ю. С. Шемшученка. – Київ : Парламентське вид-во, 2013. – С. 133–151.

  11. Лотюк О. С. Конституційно-правові основи розвитку та функціонування громадянського суспільства в Україні : монографія; за ред. В. Л. Федоренка / О. С. Лотюк. – Київ : Видавництво Ліра-К, 2016. – 336 с.

  12. Писаренко Н. Б. Чи є верховенство права принципом адміністративного судочинства? / Н. Б. Писаренко // Lex Portus. – № 5. – С. 41–50.

  13. Погребняк С. П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика) : монографія / С. П. Погребняк. – Харків : Право, 2008. – 240 с.

  14. Посібник користувача з оцінки дотримання верховенства права в публічному адмініструванні. – Київ, 2016. – 78 с.

  15. Рабінович П. М. Принципи права / П. М. Рабінович // Юридична енциклопедія : в 6 т. Т. 5 / [за ред. Ю. С. Шемшученко (голова ред. кол.) та ін.]. – Київ : Українська енциклопедія імені М. П. Бажана, 1998–2004. – 2003. – С. 128.

  16. Савчин М. В. Конституціоналізм і природа конституції : монографія. – Ужгород : Поліграфцентр «Ліра», 2009. – 372 с.

  17. Уварова О. О. Принципи права у правозастосуванні: загальнотеоретична характеристика : монографія / О. О. Уварова. – Харків : Друкарня МАДРИД, 2012. – 196 с.

  18. Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції / С. Шевчук. – Харків : Консум, 2002. – 296 с.

  19. Rosenfeld M. The rule of law and the legitimacy of constitutional democracy [Elektronic resource] / M. Rosenfeld. – Access mode : https://pdfs.semanticscholar.org/5051/52a584c8e61e40ba7d958f713efcc9cc04f0.pdf