Місце і роль Конституції Української Народної Республіки 1918 р. в історії національного конституціоналізму


Завантажити повну версію у форматі PDF

УДК 342.156+342.41

Ігор Бойко

доктор юридичних наук,
професор, завідувач кафедри історії держави,
права та політико-правових учень
Львівського національного університету імені Івана Франка

АНОТАЦІЯ

У статті визначено місце і роль Конституції Української Народної Республіки 1918 р. в історії національного конституціоналізму. Зазначено, що Конституція УНР мала надзвичайно важливе значення для подальшого політико-правового розвитку Української держави. Конституція УНР проголосила Українську Народну Республіку суверенною демократичною парламентською державою з розподілом державної влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки. Вона запровадила та здійснила правове регулювання зовсім нових для тогочасної української правової системи принципів, зокрема таких як: визнання народу основним джерелом влади, децентралізації влади, принцип рівності політичних і громадянських прав тощо. Конституція УНР в правовому полі зафіксувала нові для української правової системи інститути, зокрема, інститут адміністративно- територіального поділу, громадянства, депутатської недоторканності тощо. Основний Закон УНР здійснив реальне, а не декларативне закріплення демократичних цінностей та принципів, значна частина яких була використана під час розробки Конституції незалежної Української держави, прийнятої 28 червня 1996 р.
Ключові слова: конституція, конституціоналізм, держава, український народ, Україна.

SUMMARY
НАЗВА_СТАТТІ_АНГЛІЙСЬКОЮ
АВТОР_АНГЛІЙСЬКОЮ
Ihor Boyko

The article defines the place and role of the Constitution of the Ukrainian People’s Republic of 1918 in the history of national constitutionalism. It is noted that the Constitution of the UNR was extremely important for the further political and legal development of the Ukrainian state. The Constitution of the UNR proclaimed the Ukrainian People’s Republic a sovereign, democratic, parliamentary state with a division of state power into the legislative, executive and judicial branches. It introduced and implemented a legal framework for completely new principles for the Ukrainian legal system at the time, including the recognition of the people as the main source of power, the decentralization of power, the principle of equality of political and civil rights, etc. The Constitution of the UNR in the legal field fixed new institutes for the Ukrainian legal system, in particular, the institute of administrative territorial division, citizenship, parliamentary immunity, etc. The Basic Law of the UNR made real, and not declarative consolidation of democratic values and principles, much of which was used during the drafting of the Constitution of an independent Ukrainian state, adopted on June 28, 1996.
Key words: constitution, constitutionalism, state, Ukrainian people, Ukraine.

29 квітня 2018 р. виповнюється 100 років з часу ухвалення Центральною Радою Конституції Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вільності УНР). Це була важлива подія в історії українського конституціоналізму. Вона стала результатом активної законодавчої діяльності Української Центральної Ради ‒ спочатку український представницький орган політичних, громадських, культурних та професійних організацій; згодом, після Всеукраїнського національного конгресу — революційний парламент України, який керував українським національно-визвольним рухом з 4 (17) березня 1917 — 29 квітня 1918 рр.
Як відомо, Українська Центральна Рада була створена 4 (17) березня 1917 р. у м. Києві та була представницьким органом державної влади в Україні 1917–1918 рр. У Києві 4–8 (18–21) квітня 1917 р. відбувся Український національний конгрес, який легалізував діяльність Центральної Ради та обрав її склад у кількості 118 осіб. Перші збори Української Центральної Ради відбулися 5 (20) березня 1917 р., на них було обрано Президію і постійно діючий Виконавчий комітет у складі 20 осіб. Нормативно-правовими актами Української Центральної Ради були універсали, постанови, декларації, ухвали, а з листопада 1917 р. – й закони.
Важливе місце серед нормативно-правових актів Української Центральної Ради займали універсали, які містили, зокрема, і норми конституційного характеру. Універсали УНР стали важливою складовою розробки конституції.
Знаковою подією національно-визвольної боротьби українського народу на початку ХХ ст. стало прийняття Українською Центральною Радою 7 (20) листопада 1917 р. ІІІ Універсалу. У ньому проголошувалося: «Віднині Україна стає Українською Народною Республікою». Відродження Української держави у формі УНР стало закономірним результатом довготривалої боротьби українського народу за свою державу, котра бере початок від часів Київської Русі [1, c. 32].
9 січня 1918 р., усвідомлюючи «вороже становище до України більшовицької Росії» [2, c. 23] Українська Центральна Рада ухвалила свій ІV Універсал, яким проголосила самостійність та незалежність Української Народної Республіки як вільної та суверенної держави українського народу і заявила про її прагнення до мирного співіснування з сусідніми народами.
Вінцем законодавчої діяльності Української Центральної Ради було ухвалення під час останнього свого засідання 29 квітня 1918 р. Конституції УНР, яка була прогресивною і відповідала тогочасним європейським зразкам.

Підписатися, щоб отримувати повну версію журналу

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Гончаренко В. Утворення Української Народної Республіки як важливий етап на шляху до незалежності України / В. Гончаренко // Право України. – 2017. – №11. – С. 32-39.

  2. Терлецький О. Історія України від 1917 р. до найновіших часів / Омелян Терлецький. — Львів: Просвіта, 1936. — 111 с.

  3. Яковлів А. Основи конституції У.Н.Р. – Париж, 1935. – 63 с.

  4. Власенко С. Конституція Української Народної Республіки як основний закон європейського зразка / С. Власенко // Право України. – 2017. – № 11. – С. 80-86.

  5. Мироненко О. М. Світоч української державності. Політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради. – К., 1995. – 328 с.

  6. Хрестоматія з історії держави і права України : навч. посіб. / [упоряд. : А. С. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. М. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. І. Трофанчук]. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 332.

  7. Копиленко О. Л. «Сто днів» Центральної Ради». – К.: Видавництво «Україна», 1992. – 204 с.

  8. Кульчицький В. С., Бойко І. Й. Генезис та еволюція Української конституції. Навчальний посібник для студентів юридичного факультету. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. – 2007. – 96 с.

  9. Конституція Української Народної Республіки. Українська Центральна Рада. – К., 1918. – 32 с.

  10. Яковлів А. До питання про легальність уряду УНР / А. Яковлів // Тризуб, Париж. – 1928. – Ч. 43 (149). 4 листопада. – С. 5–15.

  11. Яковлів А. Основи Конституції У.Н.Р. / А. Яковлів // Розбудова держави. – 1992. – 5. – С. 21–26.

  12. Винар Л., Пазуняк Н. Державний центр Української Народної Республіки в екзилі.– Філадельфія; Київ; Вашингтон, 1993. – 494 с.