Діяльність Кабінету Міністрів України щодо розвитку та функціонування української мови


Завантажити повну версію у форматі PDF

УДК 342.6

Володимир Кобрин

асистент кафедри конституційного права
Львівського національного університету
ім. Івана Франка, кандидат юридичних наук

АНОТАЦІЯ

Стаття присвячена питанням діяльності вищого органу в системі органів виконавчої влади – Кабінету Міністрів України щодо розвитку та функціонування української мови. Проводиться аналіз нормативно-правового регулювання питань функціонування мови, зокрема трьох програм розвитку та підтримки української мови та схваленої Указом Президента України концепції державної мовної політики. У статті зроблено спробу визначити недоліки та прогалини, які завадили урядам незалежної України до кінця вирішити проблеми мовних відносин в Україні та досягти реальних відчутних результатів у питаннях розвитку та функціонування української мови як державної. Водночас пропонуються конкретні кроки Кабінету Міністрів України в питаннях розвитку та функціонування української мови через ініціювання відповідних змін до Конституції України, напрацювання нового проекту Закону України «Про державну мову та мови національних меншин в Україні», який би відповідав реаліям сьогодення та посилював роль української мови як державної та прийняття Кабінетом Міністрів України Програми розвитку та підтримки української мови в сучасних умовах гібридної війни з Російською Федерацією та євроінтеграційних прагнень Української держави. Окрему увагу приділено Програмі розвитку та підтримки української мови та вказано, що вона у своєму змісті повинна орієнтуватися на три напрямки підтримки: перший напрямок – це підтримка української мови в умовах війни з Російською Федерацією; другий – це питання підтримки української мови в процесі європейської та євроатлантичної інтеграції; третій – розвиток та функціонування української мови як державної всередині України. Зроблено висновок про те, що державна політика Кабінету Міністрів України у сфері мовних відносин повинна бути реальною, україноцентричною та спрямовуватися на всіляку підтримку, розвиток та функціонування української мови у всіх сферах життєдіяльності суспільства та держави.
Ключові слова: мова, державна мова, мовні відносини, Кабінет Міністрів України, уряд, програма.

SUMMARY
Activities of the Cabinet of Ministers of Ukraine on the development and functioning of the Ukrainian language
Volodymyr Kobryn
Assistant Professor of the Department of Constitutional Law of the Ivan Franko National University of Lviv, Phd

The article is devoted to the issues of activity of the highest body in the system of executive bodies – the Cabinet of Ministers of Ukraine on the development and functioning of the Ukrainian language. It is carried out an analysis of legal regulation of language functioning issues, in particular, three programs for the development and support of the Ukrainian language and the concept of the state language policy approved by the Decree of the President of Ukraine.It has been made an attempt to identify shortcomings and gaps that have prevented the governments of independent Ukraine from resolving the problem of linguistic relations in Ukraine and achieving real tangible results in the development and functioning of the Ukrainian language as a state language. At the same time, concrete steps are proposed by the Cabinet of Ministers of Ukraine in terms of the development and functioning of the Ukrainian language through initiation of appropriate changes to the Constitution of Ukraine, the elaboration of a new draft Law of Ukraine “On the State Language and Languages of National Minorities in Ukraine”, which would correspond to the present and strengthen the role of the Ukrainian language as a state and the adoption by the Cabinet of Ministers of Ukraine of the Program of development and support of the Ukrainian language in the current conditions of the hybrid war with the Russian Federation and the European integration aspirations of the Ukrainian state.
Particular attention is paid to the Program for the Development and Support of the Ukrainian Language and stated that it should focus on three areas of support: the first direction is the support of the Ukrainian language in the context of the war with the Russian Federation; the second direction is the issue of supporting the Ukrainian language in the process of European and Euro-Atlantic integration; the third is the development and functioning of the Ukrainian language as a state within Ukraine. It is concluded that the state policy of the Cabinet of Ministers of Ukraine in the sphere of linguistic relations should be realistic, Ukrainian-centric and aimed at all kinds of support, development and functioning of the Ukrainian language in all spheres of vital activity of society and the state.
Key words: language, state language, linguistic relations, Cabinet of Ministers of Ukraine, government, program.

Є в української нації найбільший герой, який зазнав найжорстокіших нападів і якого росіяни намагалися знищити у першу чергу, бо знали, що з ним ми нездоланні. Це – наша мова. (Василь Шкляр) [1] Питання української мови та її належного функціонування і забезпечення не перестає втрачати своєї актуальності і через двадцять п’ять з лишком років з часу проголошення незалежності України. Анексія Криму та військова агресія з боку Російської Федерації на Сході України поставила проблему збереження та розвитку української мови та її статусу як державної на інший рівень складності.
Сьогодні всі розуміють, що війна з агресором – Російською Федерацію, відбувається в гібридній формі і дуже важливо вести боротьбу не лише на бойових фронтах, але і на фронтах науки, культури, релігії, виховання молоді тощо. Відомий німецький «залізний канцлер» Отто фон Бісмарк свого часу зазначав, що «війни виграють не генерали, війни виграють шкільні вчителі та парафіяльні священики». Війна на мовному фронті теж не завершена, і держава в особі органів публічної влади повинна зробити все можливе, щоб вона не була програною. Обов’язок ж щодозахисту, підтримки, належного функціонування та розвитку української мови як державної, на наше переконання, лежить на Уряді України – Кабінеті Міністрів України, який відповідно до положень Конституції України є вищим органом в системі органів виконавчої влади та який забезпечує здійснення внутрішньої політики, в тому числі і проведення мовної політики в Україні.
Окремі питання української мови та її статусу як державної в останні роки досліджували такі українські вчені: Василенко В. А., Гураль П. Ф., Костицький М. В., Стецюк П. Б., Ткаченко Є. В., Тодика Ю. М., Федоренко В. Л., Шемшученко Ю. С., Ялова О. В. та інші.
На рівні урядів були прийняті три Програми розвитку та підтримки української мови та схвалена Указом Президента України Концепція державної мовної політики.
Перша Державна програма розвитку української мови була прийнята ще Радою Міністрів Української РСР за підписом тодішнього голови В. Фокіна та розраховувалася на період до 2000 року. У вступній частині вказувалося, що мова – найважливіший засіб людського спілкування та інтелектуального виявлення особистості, основа духовності народу, його історичної пам’яті й сучасного буття. Єднаючи покоління та формуючи національну свідомість, кожна національна мова відображає не тільки самобутність народу, який нею володіє, але і є культурним надбанням усього людства [2].
Українська мова, згідно положень програми – це мова багатомільйонного народу, що стала однією з найбагатших мов світу і може задовольняти потреби суспільства в спілкуванні, розвитку культури, освіти, науки й техніки. Тому нічим не виправдане звуження сфери функціонування мови корінного населення в державному, економічному, політичному та громадському житті [2].
У Постанові Кабінету Міністрів України 1997 року Про затвердження Комплексних заходів щодо всебічного розвитку і функціонування української мови визначення державної мови та її ролі у державотворенні не прописано, а звернено увагу лише на заходи її розвитку та підтримки [3].
Державна програма 2003 року у вступній частині визначала мову як найважливіший засіб людського спілкування та інтелектуального розвитку особистості, визначальну ознаку держави, безцінну і невичерпну скарбницю культурного надбання народу. Також вказувалося, що у державотворчому процесі українській мові відводиться провідна роль [4].
Що стосується Концепції державної мовної політики, то вона є чинною на сьогодні, проте, на жаль, для реалізації положень цієї Концепції не було прийнято жодного нормативно-правового акту і на сьогодні вона виконує своєрідну роль «декларації намірів» мовної політики, хоча за змістом є проукраїнською та державницькою. Українську мову Концепція визначає як засіб спілкування та інтелектуального виявлення особистості, що відображає самобутність багатомільйонного українського народу і є основою його духовності та історичної пам’яті. Повноцінне функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території держави є гарантією збереження ідентичності української нації та єдності України [5].
Разом з процитованими вище нормативно-правовими актами хотілося б вказати недоліки та прогалини, які завадили урядам незалежної України до кінця вирішити проблеми мовних відносин в Україні та досягти реальних відчутних результатів у питаннях розвитку та функціонування української мови як державної.
1. Першою проблемою є формально-юридична проблема, яка полягає в тому, що при всіх прийнятих постановах Кабінету Міністрів України, якими затверджувалися державні програми підтримки української мови у різні роки, продовжував діяти Закон УРСР «Про мови в Українській РСР» 1989 року [6], що часто просто унеможливлювало реалізовувати ті чи інші норми таких програм.
2. Стереотипне мислення, нав’язане ззовні, що можна розвивати та будувати державу без належної підтримки державної мови. Що питання мови – це питання суспільства, а не держави, і воно саме повинно його вирішити на рівні соціальних норм та відносин.

Підписатися, щоб отримувати повну версію журналу

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Шкляр В. Хохли і малороси сторіччями пристосовувалися до мови імперії / В. Шкляр. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://espreso.tv/article/2016/11/04/vasyl_shklyar_dvomovnist_zavzhdy_nestyme_zagrozu_dlya_ukrayinskoyi_derzhavy

  2. Постанова Ради Міністрів Української РСР від 12 лютого 1991 р. № 41 «Про Державну програму розвитку української мови та інших національних мов в Українській РСР на період до 2000 р.». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/41%D1%80-91-%D0%BF

  3. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 р. № 998 «Про затвердження Комплексних заходів щодо всебічного розвитку і функціонування української мови» (втратила чинність). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/998-97-%D0%BF

  4. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 р. № 1546 «Про затвердження Державної програми розвитку і функціонування української мови на 2004-2010 рр.». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1546-2003-%D0%BF

  5. Указ Президента України «Про Концепцію державної мовної політики» від 15 лютого 2010 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/161/2010

  6. Закон Української РСР «Про мови в Українській РСР» від 28 жовтня 1989 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1989. – Ст. 631 (втратив чинність)

  7. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1997 р. № 1235 «Про затвердження Програми розвитку і підтримки української культури у м. Севастополь, забезпечення функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя міста». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1235-97-%D0%BF

  8. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 (зі змінами).

  9. Гураль П. Проблеми конституційно-правового статусу української мови в Україні / П. Гураль // Вісник Львівського університету. Сер. юрид. – 2009. Вип. 53. – С. 125-131.

  10. Чапленко В. Дещо про мову. Збірка статей / В. Чапленко. – Нью-Йорк, 1959. – 66 с.

  11. Мамчич І. П. Мовознавча спадщина Василя Чапленка автореф. дис. … канд. філологічних наук : 10.02.01 / Мамчич Інна Петрівна ; Дніпропетровський національний університет. – Дніпропетровськ, 2002. – 22 с.

  12. Закон України «Про освіту» від 5 вересня 2017 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2017. – № 38-39. – Ст. 380.

  13. Закон України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 30. – Ст. 379 (зі змінами)

  14. Мовний супермен Святослав Літинський: мовний коридор сильніший від військового. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.radiosvoboda.org/a/28536297.html