Terra Incognita на мапі України, або про що замовчує термін “внутрішнє переміщення осіб”


Завантажити повну версію у форматі PDF

УДК 342.7

Ірина Заверуха

професор кафедри теорії права
та прав людини Українського Католицького Університету,
доктор юридичних наук

АНОТАЦІЯ

Стаття ставить під сумнів доречність застосування терміну “внутрішньо переміщені особи” для визначення правового статусу осіб, що були вимушені переселитися з окупованих територій Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, а також із зони збройного конфлікту на Сході України і сфери впливу самопроголошених Донецької і Луганської народних республік. Правовий підхід до визначення конкретної категорії внутрішньо переміщених осіб, зокрема їх назви і статусу – повинен будуватися на стратегії вирішення проблеми з обов’язковим урахуванням причин її виникнення. У статті зроблено спробу довести, що причини переселення; правова природа конфлікту; правовий режим територій, державного кордону і так званих ліній зіткнень; а зокрема участь іноземного суб’єкта у конфлікті, що спричиняє переселення людей – мають визначальне значення для класифікації цієї категорії вимушених мігрантів, а відтак найбільш оптимального задоволення їхніх потреб та інтересів; переговорного процесу щодо врегулювання збройного конфлікту і національної безепеки. Водночас у статті розкрито правові конструкції у міжнародному праві про вимушену міграцію з огляду на її причини та факт перетину державного кордону; походження концепції “внутрішньо переміщені особи” у міжнародному праві та національному законодавстві України; а також проблеми застосування термінології “внутрішнього переміщення осіб” в українських реаліях.
Ключові слова: окупація, окуповані території, непідконтрольні території, внутрішньо переміщені особи, біженці, вимушені мігранти.

SUMMARY
Terra Incognita on the map of Ukraine, or what is behind the term ‘internal displacement of people’
Iryna Zaverukha
Professor of the Department of Theory of Law and human rights of the Ukrainian Catholic University,
Doctor of Law

The article puts to doubt the expediency of applying the term ‘internally displaced persons’ to determine the legal status of persons forced to get re-settled from the occupied territories of the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol as well as from the military conflict zone in the east of Ukraine and the sphere of influence of the self-proclaimed Donetsk and Luhansk People’s Republics. The legal approach to the determination of the specific category of internally displaced persons, in particular, their name and status, should be based on the strategy of coping with the problem, with due account of the reasons for its appearance. The article makes an attempt to prove that the reasons for re-settlement, the legal nature of the conflict, the legal regime of the territories, the state border and the so called demarcation lines (and in particular – involvement of a foreign entity in the conflict causing re-settlement of people) are critical for the classification of this category of forced migrants, hence the best satisfaction of their needs and interests, the negotiation process on the armed conflict settlement and national security. At the same time the article discloses legal provisions in the international law on forced migration with due account of its causes and the fact of state border crossing, the origin of the concept ‘internally displaced persons’ in the international law and the national legislation of Ukraine as well as the problem of applying the term ‘internally displaced persons’ in Ukrainian realia.
Key words: occupation, occupied territories, non-government controlled territories, internally displaced persons, refugees, forced migrants.

Анексія Криму Російською Федерацією у березні 2014 року; вторгнення Російської aрмії у східні регіони України; агресивна політика самопроголошених республік в Донецькій і Луганській областях – спричинило, cтаном на 3 квітня 2017 року, переселення 1 590 056 осіб, або 1 278 204 сімей з Донбасу і Криму [1]. Це одне з наймасштабніших переселень в новітній історії незалежної Української держави. Правова відповідь на такий потужний міграційний рух повинна забезпечити права та свободи кожної особи і кожної родини. Та водночас адекватно забезпечувати національну безпеку в країні; сприяти врегулюванню міждержавного конфлікту; забезпечити адекватну компенсацію за понесені втрати і збитки; а також врегульовувати проблеми, породжені терористичним та сепаратистським рухом на українських територіях. Власне так, комплексно, бачиться проблема правового регулювання вимушеного переселення в Україні.
Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, а також українське законодавство відносить вимушених переселенців з Криму і Донбасу до категорії внутрішньо переміщених осіб. Законодавство України, що регулює питання міграції, розвивається у відповідності до міжнародних норм і принципів у сфері вимушеного переселення людей. Понад те, ми досі спостерігаємо стимулювання міжнародних експертів та організацій до “приведення у відповідність” українського законодавства до “Керівних принципів з питань переміщення осіб всередині країни” [2], а також читаємо про плани Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб внести зміни і доповнення до чинного законодавства саме з цією метою. [3] Загалом, це позитивна динаміка і однозначно вірний напрям розвитку законодавства. Проте виникає питання: наскільки відповідає існуюче міжнародне міграційне право ситуації, що склалася сьогодні в Україні, а саме: щодо зовнішньої окупації, анексії територій, іноземної збройної інтервенції тощо? Чи вірно обрано систему координат розв’язання проблем переселення людей в межах державних кордонів України? Яким чином правові параметри і стандарти внутрішнього переселення, а саме ті, що їх задано «Керівними принципами з питань про переміщених осіб всередині країни», стосуються, або/і не стосуються переселення людей з Криму та з Донбасу? Зрештою, як назва відповідної категорії переселенців та визначення їх правового статусу може впливати на національну безпеку в країні та сприяти розв’язанню збройних конфліктів, зокрема міжнародних?
Стаття ставить за мету дослідити походження терміну “внутрішньо переміщені особи” та правильність його застосування в Українському контексті. У статті зроблено спробу довести, що причини переселення, правовий режим територій, державного кордону і так званих ліній зіткнень; правова природа конфлікту, а зокрема участь іноземного суб’єкта у конфлікті, що спричиняє переселення людей – мають визначальне значення для класифікації цієї категорії переcеленців, а відтак найбільш оптимального задоволення їхніх потреб та інтересів; переговорного процесу щодо врегулювання збройного конфлікту і національної безпеки. Вищеперелічені обставини можна також вважати критеріями, що повинні братися до уваги правозахисними організаціями при здійсненні ними оцінки стану дотримання прав людини, зокрема свободи пересування, реєстрації та обліку, користування банківськими та платіжними системами тощо.

Підписатися, щоб отримувати повну версію журналу

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Міністерство соціальної політики України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.msp.gov.ua/news/12860.html

  2. Report of the Representative of the Secretary-General, Mr. Francis M. Deng, Commission Resolution 1997/39, Addendum: Guiding Principles on Internal Displacement, U.N. Doc. E/CN.4/1998/53/Add.2 (1998): http://www.un-documents.net/gpid.htm

  3. До Міжнародного дня біженців у Києві презентовано “Керівні принципи ООН з питань внутрішнього переміщення: Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mtot.gov.ua/do-mizhnarodnogo-dnya-bizhentsiv-u-kyyevi-prezentovano-kerivni-pryntsypy-oon-z-pytan-vnutrishnogo-peremishhennya/

  4. Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб: Закон України від 20 жовтня 2014 № 1706-VII. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1706-18

  5. Положення про Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №3 76. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/376-2016-п

  6. Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території: Закон України від 15 квітня 2014 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1207-18

  7. Eyal Benvenisti The International Law of Occupation, 2nd ed., Oxford U. Press. 2012.

  8. Про статус біженців: Конвенція ООН від 28 липня 1951 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_011

  9. Iryna Zaverukha The Trajectory of Crimean Flight 2014: Falling Through the Cracks Between the Rock of “Refugee” and the Hard Place of “Internally Displaced Person”, 49 INT’L LAW. – 2016. P. 373-413.

  10. James C. Hathaway Debate: Forced Migration Studies: Could We Agree Just to “Date”?, 20 J. Refugee Stud. – 2007.

  11. Draft Declaration of International Law Principles on Internally Displaced Persons: Int’l Committee on Internally Displaced Persons, ILA. – 2. – 2000, http://www.ila-hq.org/en/committees/index.cfm/cid/17

  12. Про Порядок відселення та самостійного переселення громадян з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС: Постановa Кабінету Міністрів України від 16 грудня 1992 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/706-92-п

  13. Francis Deng International Response to Internal Displacement: A Revolution in the Making, 11 Human Rights Brief 2. – 2004.

  14. Comprehensive study prepared by Mr. Francis M. Deng, Representative of the Secretary-General on the human rights issues related to internally displaced persons, pursuant to Commission on Human Rights: Resolution 1992/73E/CN.4/1993/35, 21 January 1993. – https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/G93/105/95/PDF/G9310595.pdf?OpenElement

  15. Compilation and analysis of legal norms: Internally displaced persons: Report of the Representative of the Secretary-General, Mr. Francis M. Deng, submitted pursuant to Commission on Human Rights resolution 1995/57. E/CN.4/1996/52/Add.2 5 December 1995. – https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/G95/146/89/PDF/G9514689.pdf?OpenElement

  16. Compilation and Analysis of Legal Norms, Part II: Legal Aspects Relating to the Protection against Arbitrary Displacement: Report of the Representative of the Secretary-General Mr. Francis Deng, submitted pursuant to Commission on Human Rights resolution 1997/39. – E/CN.4/1998/53/Add.1 11 February 1998. – https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/G98/104/87/PDF/G9810487.pdf?OpenElement

  17. Вдосконалення національного законодавства України стосовно захисту прав людини внутрішньо переміщених осіб: Проект Ради Європи “Посилення захисту прав людини внутрішньо переміщених осіб в Україні” в межах Плану Дій Ради Європи для України 2015-2017. – 2017. – 165 с. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://rm.coe.int/1680693ca7. Дивю також Тематичний Звіт Внутрішнє переміщення внаслідок конфлікту в Україні: підвищена незахищеність постраждалого населення та чинники напруженості в громадах: ОБСЄ, Спеціальна моніторингова місія в Україні. – 2016 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.osce.org/uk/ukraine-smm/261206?download=true