Російське виправдання анексії Криму та нацистська пропаганда: велика схожість та незначні відмінності


Завантажити повну версію у форматі PDF

УДК 341.2:341.3

Дайнюс Жалімас

Голова Конституційного Суду Литовської Республіки,
професор Наукового центру міжнародного права та права Європейського Союзу (Юридичний факультет Вільнюського університету)

АНОТАЦІЯ

У статті аналізуються дії Російської Федерації щодо анексії півострова Крим з точки зору міжнародного права. Вивчаються аргументи щодо її виправдання, які наводяться російськими вченими та політиками, зокрема право на самовизначення уявного «народу Криму» та теорія континуїтету. Також звернуто увагу на схожість таких пояснень із обґрунтуванням захоплення німецькими збройними силами впродовж Другої світової війни територій Польщі, Чехословаччини та Литви. За результатами дослідження зроблено висновок про невідповідність аргументів Російської Федерації міжнародному праву та їх недопустимість.
Ключові слова: анексія, обов’язок невизнання, порушення принципів міжнародного права, право на самовизначення.

SUMMARY
Russian Justification of the Annexation of Crimea and Nazi Propaganda: Great Similarities and Minor Differences
Dainius Žalimas
professor, the Institute of International and European Law, Vilnius University, judge of the Constitutional Court of Lithuania, President of the Constitutional Court of Lithuania

The actions of the Russian Federation regarding the annexation of the Crimean Peninsula are analyzed in this article. Arguments for its justification provided by Russian scholars and politicians are researched, in particular, the right to self-determination and theory of succession of states. Attention is paid as well to similarities of such explanations with the justification of the seizure of the territories of Poland, Czechoslovakia and Lithuania by the Armed forces of Germany during the Second World War . According to the results of the research, it is concluded that the arguments of the Russian Federation doesn’t comply with international law and are inadmissible.
Key words: annexation, duty of non-recognition, violation of the principles of international law, the right to self-determination.

Анексія частини території України – Кримського півострова – була несподіваним і шокуючим інцидентом для міжнародного співтовариства. Загалом вона розцінена як серйозне порушення основних принципів міжнародного права, таких як принципи невикористання сили, поваги до територіальної цілісності держав та недоторканності їх кордонів [1]. З часів Другої світової війни ці принципи розглядалися як основа міжнародної стабільності та, зокрема, безпеки в Європі, яка найбільше постраждала під час обох світових війн. Тому анексію було визначено як головний виклик сучасному міжнародному правопорядку, зокрема такою, що підриває довіру до європейської системи безпеки, заснованої Гельсінською угодою 1975 року (Заключний акт НБСЄ). Оскільки правова оцінка російських дій проти України не видається особливо складним завданням, може здатися, що також не варто розглядати аргументи, подані російськими посадовими особами та вченими для обґрунтування анексії Криму та подальших дій в Україні. Проте публікації російських юристів важливі для визначення того, як задіяні аргументи підтримують та розвивають офіційну позицію Російської Федерації.
Хоча ці публікації та заяви, що ґрунтуються на тезі так званого “возз’єднання Криму з Росією” вже стали об’єктом дослідження , ця стаття дає гарну можливість поглянути на них з іншого боку. Це історичний погляд, пов’язаний з досвідом Другої світової війни, якій передували і яка розпочалася з анексій та інших актів агресії, вчинених так само, як у Криму.
Отож, основною метою цієї статті є оцінка аргументів та стратегій, задіяних російськими політиками та юристами для обґрунтування тези про “возз’єднання Криму з Росією”, враховуючи історичний бекграунд Другої світової війни. Стаття починається з загальної оцінки анексії Криму згідно міжнародного права. Далі висвітлюються виступи російських чиновників та публікації російських юристів, де були зроблені спроби довести законність анексії Криму із застосуванням методів системного аналізу та узагальнення. Цей аналіз супроводжується ідентифікованими типовими заявами, що використовуються російськими чиновниками та юристами для побудови оцінки анексії, сприятливої для Російської Федерації. Метою цього аналізу є розкриття того, як російське академічне середовище маніпулює міжнародним правом. Врешті, використовуючи методи аналогії та порівняльного аналізу, ми побачимо, що аргументи, застосовані російськими чиновниками та юристами на користь анексії Криму, подані на тлі аргументів, виголошених нацистським керівництвом на виправдання агресивних дій Третього рейху до та під час Другої світової війни.
Це порівняння приведе нас до відповіді, наскільки правовий дискурс російських вчених подібний до аргументів, застосованих нацистами для обґрунтування агресивної політики Третього Рейху. Автор переконаний: правник має бути достатньо сміливим, щоб розповісти правду. Отже, якщо ми бачимо ідентичність російської тези “возз’єднання” до ідеології нацистів та їх аргументації на підтримку агресії, ми повинні відкрито визнати це і заявити це. Навряд чи можна було б вивчити уроки Другої світової війни, якби ми, зіткнувшись з діями та ідеями, що вже призвели до катастрофічних наслідків, боялися побачити правду. Хто ж іще, якщо не правник, повинен зайняти принципову позицію, чітко засуджуючи міжнародні злочини, такі як злочин агресії.

Підписатися, щоб отримувати повну версію журналу

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Leonaitė, E., Žalimas, D. The Annexation of Crimea and Attempts to Justify It in the Context of International Law. Lithuanian Annual Strategic Review, 2015-2016. — 2016 . — Vol. 14. — P. 14-22.

  2. The United Nations General Assembly Resolution 3314 (XXIX), Definition of Aggression [interactive]. 1974 12-14, A/RES/29/3314. — Access mode: . See Article 3(a), (c), (e), (g).

  3. Tiefenbrun, S. Semiotic Definition of “Lawfare”. Case Western Reserve Journal of International Law [interactive]. — 2011. — Vol. 43. — Access mode: .

  4. Borgen, Ch. Law, Rhetoric, Strategy: Russia and Self-Determination Before and After Crimea. U.S. Naval War College. International Law Studies [interactive] . — 2015. — Vol. 91. — P. 277. — Access mode: .

  5. Tomsinov, A. V. “Krymskoe pravo“ ili Juridicheskie osnovanija vossoedinenija Kryma s Rossiej [„Crimean Law“ or Legal Grounds for the Reunification of the Crimea with Russia]. — Vestnik Moskovskogo universiteta. — Pravo. — 2014, 11: 26.

  6. Kapustin, A. Circular Letter to the Executive Council of the International Law Association [interactive]. — 2014. — Access mode: [accessed 2016-10-10].

  7. Kapustin, A. Crimea’s Self-Determination in the Light of Contemporary International Law. Zeitschrift für ausländisches öfentliches Recht und Völkerrecht. Heidelberg Journal of International Law. — 2015. — 75(1): 111.

  8. Tolstykh, V. Three Ideas of Self-Determination in International Law and the Reunification of Crimea with Russia. Zeitschrift für ausländisches öfentliches Recht und Völkerrecht. Heidelberg Journal of International Law. —2015. — 75 (1): 135.

  9. Zorkin, V. Civilization of law and development of Russia. Petersburg: St. Petersburg International Legal Forum. — 2015. — P. 264.

  10. Tolstykh, V. L. Vossoedinenie Kryma s Rossiej: pravovye kvalifikacii [The Reunification of Crimea with Russia: the Legal Qualifications]. Evrazijskij juridicheskij zhurnal [interactive]. 2014, 5(72), § 8. — Access mode: [accessed 2016-11-25].

  11. Lemkin, R. Axis Rule in Occupied Europe. Clark, New Jersey: The Lawbook Exchange Ltd. — 2005. — P. 79.

  12. Hitler, A. Closing speech at the National-Socialist party congress in Nuremberg [transcript of the speech in English] [interactive]. 1938-09-12. — Access mode:

  13. The 1946 October 1 Judgement of the International Military Tribunal [interactive]. 1946-10-01, 31 (427) [accessed 2016-11-26]. — Access mode: [accessed 2017-01-17]

  14. Žalimas, D. The International Legal Status of Lithuania and its Resistance to the Soviet Union. In Korzeniewska K. et al., eds., Lithuanians and Poles against Communism after 1956. Parallel Ways to Freedom? — Vilnius. — 2015. — P. 351-353.

  15. Veljaminov, G. M. Vossoedinenie Kryma s Rossiej: Pravovoj rakurs [The Reunification of Crimea with Russia: the Legal Perspective] [interactive]. 2014-04-24. — Access mode: http://www.igpran.ru/articles/3556/

  16. Tomsinov, V. A. Mezhdunarodnoe pravo s tochki zrenija vossoedinenija Kryma s Rossiej [International law from the Perspective of the Reunification of the Crimea with Russia]. — Zakonodatelstvo. —2014, 7: 19.

  17. Churkin, V. Speech by Russia’s Permanent Representative to the United Nations Vitaly Churkin at the session of the UN General Assembly [interactive]. New York, 2014-03-27. — Access mode: [accessed 2016-10-10].

  18. Soglashenija o sozdanii Sodruzhestva nezavisimyh gosudarstv [the Agreement establishing the Commonwealth of Independent States] (also known as Belovezhskie soglashenija [the Belavezha Accords]) [interactive]. Minsk, 1991-12-08. — Access mode: [accessed 2016-11-25]

  19. Salenko, A. Legal Aspects of the Dissolution of the Soviet Union in 1991 and Its Implications for the Reunification of Crimea with Russia in 2014. Zeitschrift für ausländisches öfentliches Recht und Völkerrecht. Heidelberg Journal of International Law. — 2015. — 75 (1): 158-159.

  20. Tomsinov, V. A. “Krymskoe pravo“ ili Juridicheskie osnovanija vossoedinenija Kryma s Rossiej [“Crimean Law“ or the Legal Basis for the Reunification of Crimean with Russia]. — Moskva: Zercalo. — 2015. — P. 118-119.

  21. Mälksoo, L. Russian Approaches to International Law. Oxford: Oxford University Press. — 2015. — P. 192.

  22. Socor, V. Putin Inflates “Russian World” Identity, Claims Protection Rights. Eurasia Daily Monitor [interactive]. 2014-07-02, vol. 11, issue 120. — Access mode: [accessed 2016-11-25]

  23. Laruelle, M. The “Russian World”. Russia’s Soft Power and Geopolitical Imagination. Centre of Global Interests. —2015. — P. 1.

  24. Program of the National Socialist German Workers’ Party. The Avalon Project of the Yale Law School, Lillian Goldman Law Library [interactive]. New Haven, 2008. — Access mode. [accessed on 2016-12-04]