Конституційна безпека як складник національної безпеки України


Завантажити повну версію у форматі PDF

УДК 342:316.48

Єзеров Альберт

кандидат юридичних наук, доцент
Національного університету
«Одеська юридична академія»

АНОТАЦІЯ

Розглянуто нетрадиційне для науки конституційного права поняття конституційної безпеки. Перевага його застосування, попри граничну широту змісту цього поняття, полягає у можливості цілісного відображення загальної панорами конституційно-правового простору.
Ключові слова: національна безпека, конституційна безпека, конституційний конфлікт, інтереси та базові цінності.

SUMMARY
The constitutional safety as a component of the national safety.
Yezerov Albert
Ph.D. (Law), associate professor, NU ‘Odesa Law Academy

The category of the constitutional safety is defined through concept of the constitutional conflict of this article. This category gives additional analytical possibilities for the complex analysis of constitutionally-legal sphere. Advantage of use of the given category consists in possibility of complete reflection of constitutionally-legal space.
Key words: the constitutional safety, the constitutional conflict, the constitutional system, national safety.

Здатність суб’єктів конституційно-правових відносин — і серед них насамперед людини, суспільства і держави — протистояти деструктивним проявам конституційних конфліктів, а також іншим внутрішнім і зовнішнім загрозам характеризує відносно нове для теорії конституційного права поняття — поняття конституційної безпеки. Вперше запропоноване в 1997 р. [1], воно розвивалося як структурний елемент теорії національної безпеки. Це виправдовує себе, оскільки конституційна практика наочно демонструє як соціальну цінність самої Конституції, так і необхідність стабілізації конституційно-правових відносин за допомогою зниження інтенсивності конституційної конфліктності.
Не менш актуальною залишається необхідність захисту Конституції на рівні національної безпеки і для сучасного українського конституціоналізму. Підтвердженням тому є реалізовані і нереалізовані спроби нелегітимної модернізації Конституції, факти підміни конституційних норм політичною доцільністю, принизливий для особистості стан дотримання та захисту її прав і свобод, які мають місце у країнах сучасного світу. Природно, даний список не є вичерпним.
Ще в 1998 р. Президент України у своєму щорічному Посланні виділив як сферу особливої уваги суспільства і держави «якісно новий бік національної безпеки — конституційної» при констатації, що Основний Закон потребує захисту, і здійснювати його необхідно «суто юридичними засобами» за обов’язкової умови — підвищення «дієвості конституційних норм, насамперед щодо основ конституційного ладу і прав людини» [2].
М. Орзіх, називаючи таке виділення «плідним», мотивував це наступним чином: по-перше, актуалізується захист Конституції на рівні національної безпеки, по-друге, звернуто увагу на якісну новизну підходу до захисту Конституції «в умовах нестабільності нашого життя і спроб неправомірних зовнішніх впливів». М. Орзіх вказував, що в цьому відношенні Конституція — незамінний засіб стабілізації суспільного життя, хоча в різних сферах вона проявляється по-різному. Тому не можна нівелювати, зрівнювати стабілізуючу роль Конституції, не можна її перебільшувати, «провокуючи» необґрунтовані соціальні очікування, пов’язані з її дією, по-третє, фіксується граничність використовуваних способів і дій щодо захисту Конституції — юридичні засоби. Цей набір засобів та їх застосування обмежені створенням конституційно встановленого правового порядку (ст. 19 Конституції) [3, с. 69–70].
Розробка універсального визначення конституційної безпеки, що включає в себе всі аспекти даного явища та підходи до його тлумачення, можлива при зверненні до нормативних і наукових визначень національної безпеки як вихідної категорії, корелюючи останню відповідним чином із конституційно-правовими відносинами. Можна виділити дві тенденції визначення даного поняття — по суті і по формі, які, на наш погляд, доповнюють один одного. Тлумачення цього терміна «по суті» передбачає визначення національної безпеки через поняття «стан захищеності». Даючи визначення національної безпеки «по формі», слід звернутися до системи нормативних, організаційних, інституційних гарантій (заходів), що забезпечують стабільний розвиток держави і суспільства.
Українське законодавство визначає національну безпеку як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних і потенційних загроз національним інтересам [4]. Такого ж сутнісного підходу до визначення національної безпеки (проте акцентуючи увагу на різних аспектах) дотримуються і деякі науковці. Так, А. Возженіков, розширюючи дане визначення, говорить про національну безпеку як про стан «захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави в усіх сферах їх життєдіяльності від внутрішніх і зовнішніх небезпек і загроз, що характеризується таким станом країни, при якому забезпечується її цілісність і внутрішня стабільність, суверенний і прогресивний розвиток, можливість виступати самостійним і повноправним суб’єктом міжнародних правовідносин» [5, с. 48]. Н. Матрусов розглядає національну безпеку як «достатню за рівнем і характером захищеність національних ресурсів і цінностей, а також державних, громадських і особистих інтересів від внутрішніх і зовнішніх загроз» [6, с. 46].

Підписатися, щоб отримувати повну версію журналу

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Шуберт Т. Э. Конституционная безопасность: понятие и угрозы // Право. — 1997. — № 4.

  2. Строительство новой Украины — великое общее дело. Обращение Президента Украины Л. Д. Кучмы с ежегодным Посланием к народу, Верховной Раде Украины // Одесские известия. — 1998. — 23 мая.

  3. Орзих М. Ф. Конституционная реформа в Украине : учебное пособие. — Одесса: Юридическая литература, 2003.

  4. Про основи національної безпеки : закон України від 15 грудня 2005 року № 3200-IV // Офіційний вісник України. — 2003. — № 29. — С. 1433.

  5. Возжеников А. В. Парадигма национальной безопасности реформирующейся России. — М., 2000.

  6. Матрусов Н. Д. О необходимости создания целостной системы национальной безопасности России: основные принципы, подходы, элементы // Безопасность. Инф. сб. — 1996. — № 3–4.

  7. Приходько Х. В. Політична безпека України : конституційно-правовий аспект / Х. В. Приходько // Юридичний науковий електронний журнал. – 2015. – № 1.

  8. http:www.niisp.gov.ua.

  9. Александров М. В. О концепции национальной безопасности нашей страны // Международная безопасность. Национальные и глобальные аспекты. Дайджест 1. — М., 1990.

  10. Горбулін В. П. Актуальні питання організації стратегічного планування державної політики національної безпеки України / В. П. Горбулін, О. Ф. Бєлов, Е. М. Лисицин // Стратегічна панорама. — 1999. — № 3.

  11. Українчук В. М. Забезпечення національної безпеки в умовах формування в Україні громадянського суспільства. — Харків: Ун-т внутр. справ. — 1996.

  12. Селіванов В. Національна безпека України та її забезпечення (концептуальний підхід) // Право України. — 1992. — № 7.

  13. Галузин А. Ф. Правовая безопасность и ее принципы. — СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2008.

  14. Бачинин В. А. Энциклопедия философии и социологии права. — СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006.

  15. Малько А. В. Цели и средства в праве и правовой политике / А. В. Малько, К. В. Шундиков — Саратов, 2003.

  16. Фомин А. А. Юридическая безопасность субъектов российского права. — Саратов: Изд-во ГОУ ВПО «Саратовская государственная академия права», 2005.

  17. Шуберт Т. Э. Национальная безопасность России: конституционно-правовые аспекты. Сравнительно-правовое исследование // Право и закон, 2001.

  18. Фомин А. А. Юридическая безопасность государства как особого субъекта российского права // Право и политика. — 2005. — № 3.

  19. Мамонов В. В. Конституционные основы национальной безопасности : автореф. дис. … д-ра юрид. наук. — Саратов, 2004.

  20. Гончаров И. В. К вопросу о понятии конституционной безопасности государства // Государство и право. — 2003. — № 12.

  21. Социальный конфликт: современные исследования / Под ред. Н. М. Поляковой. — М., 1991.

  22. Фомин А. А. Юридическая безопасность и правовая защищенность: соотношение и взаимосвязь // Журнал российского права. — 2005. — № 11.

  23. Селиванов А. А. Вопросы теории конституционного правосудия в Украине : актуал. вопр. соврем. развития конституц. правосудия / А. А. Селиванов, А. А. Стрижак. — К. : Логос, 2010.

  24. Баранов В. М. Деструктивное воздействие права и национальные интересы // Журнал российского права. — 2005. — № 12.

  25. Лапин Н. И. Социальные ценности и реформы в кризисной России // СОЦИС. — 1993. — № 9.

  26. Большой Российский энциклопедический словарь. — М.: Большая Российская энциклопедия, 2008.