Правова невизначеність в актах конституційного судочинства: pro et contra


Завантажити повну версію у форматі PDF

УДК 340.131.5: 342.7 (477)

Сергій Рабінович

професор кафедри конституційного права Львівського національного університету імені Івана Франка,
доктор юридичних наук, професор

АНОТАЦІЯ

Статтю присвячено проблемі правової невизначеності у конституційно-правовому регулюванні. На матеріалах практики Конституційного Суду України розглядається взаємозв’язок між вимогою правової визначеності й обмеженням дискреційних повноважень органів публічної влади, наводяться типові причини і юридико-технічні передумови правової невизначеності у конституційному судочинстві. Обґрунтовується необхідність забезпечення суспільно виправданої міри невизначеності у конституційно-правовому регулюванні, з огляду на що правова невизначеність постає не тільки як недолік юридичної техніки, а й як засіб, що забезпечує умови для політичного регулювання.
Ключові слова: верховенство права, правова визначеність, невизначеність у конституційно-правовому регулюванні, дискреційні повноваження, заборона свавілля.

SUMMARY
Serhiy Rabinovych
Professor of the Department of Constitutional Law, Ivan Franko National University of Lviv,
doctor of law, professor
LEGAL UNCERTAINTY IN CONSTITUTIONAL JUSTICE ACTS: PRO ET CONTRA

The article is dedicated to the problem of legal uncertainty in constitutional and legal regulation. Connection between the demand for legal certainty and limitation of discretionary powers of public authorities is considered, typical reasons as well as legal and technical preconditions for legal uncertainty in constitutional justice are pointed out on the basis of materials taken from the practice of the Constitutional Court of Ukraine. The need to ensure socially justified degree of uncertainty in constitutional and legal regulation is substantiated, with due account of the fact that legal uncertainty is not just a drawback of legal techniques, but a means of ensuring conditions for political regulation.
Key words: rule of law, legal certainty, uncertainty in constitutional and legal regulation, discretionary powers, arbitrary will prohibition.

Кілька років тому британський соціолог Зігмунт Бауман на запитання журналіста про те, що саме втрачається в процесі сучасних соціальних трансформацій, лаконічно відповів: «Ми втратили впевненість». При цьому вчений стверджував, що саме в Україні сьогодні сконцентровано у певному сенсі «все, що відбувається в світі» [1]. Подальші політичні події 2013-2014 років тільки підтвердили слушність цих зауважень. На тлі тієї загальної ймовірнісності й непевності, які постають суттєвими характеристиками соціальних процесів сучасності, нині виняткової ваги набуває цінність визначеності.
Сказане повною мірою стосується й визначеності правової – визнаної властивості права і загального бажаного стану в юридичному регулюванні.
У конституційному праві Україні засада правової визначеності (англ. – legal certainty) належить до неписаних складових принципу верховенства права, яка, згідно з правовими позиціями Конституційного Суду України (далі – КСУ), слугує забезпеченню непорушності конституційних прав людини (див. Рішення від 2.06.1999 № 2-в/99, від 22.09.2005 № 5-рп/2005) [2; 3]. Згідно з ухваленим Венеційською комісією «Контрольним списком питань для оцінки стану дотримання верховенства права», правова визначеність передбачає, зокрема: 1) доступність законодавства; 2) його передбачуваність; 3) доступність рішень судів; 4) стабільність і послідовність закону та його застосування на практиці; 5) відсутність зворотної сили закону; 6) охорону правомірних очікувань; 7) дотримання принципів nullum crimen sine lege і nulla poena sine lege, а також 8) додержання засади res judicata [4, p.15-17].
Принцип правової визначеності тісно пов’язаний з іншими базовими елементами верховенства права [5, с. 130-146] – насамперед, із законністю і забороною зловживання владними повноваженнями. Так, з одного боку, вимога визначеності приписів закону, як основа передбачуваності особою наслідків своєї поведінки, виступає однією з оцінок якості закону [6]. З іншого боку, будучи інструментом для обмеження дискреційних повноважень публічної влади, правова визначеність запобігає свавіллю останньої. У Рішенні № 3-рп/2016 (суддя доповідач – С. В. Шевчук) КСУ сформовано важливу правову позицію, згідно з якою «принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого – наявність можливості у особи передбачати дії цих органів» (п. 2.4 мотивувальної частини Рішення) [7].
Потенційне адміністративне «свавілля» виконавчої влади обмежується законодавчими межами, встановленими більшістю в парламенті, а політичне «свавілля» національного парламенту здатна обмежити вже більшість у колегії Конституційного Суду при здійсненні контролю за правовими актами парламенту. Оскільки ж акти спеціалізованого органу конституційної юрисдикції стають предметом вже тільки неофіційної оцінки, то, перефразовуючи відомий вислів правових реалістів, можна стверджувати, що правова визначеність стає тим, що скаже про неї Конституційний Суд.

Підписатися, щоб отримувати повну версію журналу

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Бауман З. Кінець світу – це відсутність певності в завтрашньому дні // Лівий берег. 19.04.2012. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ukr.lb.ua/culture/2012/04/19/146824_zigmunt_bauman_kinets_svitu_tse.html

  2. Вісник Конституційного Суду України. – 1999. – № 3. – С. 7.

  3. Вісник Конституційного Суду України. — 2005. — № 5. — С. 19.

  4. Rule of law checklist: Adopted by the Venice Commission at its 106-th Plenary Session (Venice, 11-12.03.2016). CDL-AD (2016) 007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.venice.coe.int/webforms/documents/default.aspx?pdffile=CDL-AD(2016)007-e

  5. Принцип верховенства права: проблеми теорії та практики: монографія / Рабінович П. М., Луців О. М., Добрянський С. П. та ін. – Львів : Сполом, 2016. – 200 с.

  6. Case of The Sunday Times v The United Kingdom N 1. Application no. 6538/74. (26.04.1979) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/eng#{“itemid”:[“001-57584”]}

  7. Вісник Конституційного суду України. – 2016. – № 6. – С.85.

  8. Офіційний вісник України. – 1997. – № 20. – С. 117.

  9. Офіційний вісник України. – 1999. – № 7. – С. 160.

  10. Офіційний вісник України. – 2001. – № 43. – С. 155.

  11. Вісник Конституційного Суду України. – 2011. – № 1. – С. 13.

  12. Вісник Конституційного Суду України. – 2010. – № 5. – С. 11–17.

  13. Вісник Конституційного Суду України. 2011. – № 6. – С. 121.

  14. Вісник Конституційного суду України. – 2009. – № 3. – С. 20.

  15. Вісник Конституційного Суду України. – 2010. – № 3. – С. 12.

  16. Погребняк С. П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика). Харків : Право, 2008. – 240 с.

  17. Матвєєва Ю. І. Принцип правової визначеності: у пошуках розуміння // Наукові записки нац. ун-ту «Києво-Могилянська академія». 2009. – Т. 90. Юридичні науки. – С. 10-12.

  18. Приймак А. М. Принцип правової визначеності: поняття та окремі аспекти // Наук. записки нац. ун-ту «Києво-Могилянська академія». – К., 2010. – Т. 103: Юридичні науки. – С. 53–55.

  19. Богачова Л. Л. Принцип правової визначеності в європейському і націо- нальному праві (змістовна характеристика) // Теорія і практика правознавства. – 2013. – Вип. 2. – С. 142-154.

  20. Беляневич О. Стабільність, безпека цивільного обороту і розумні очікування // Право власності: європейський досвід та українські реалії: Зб. доповідей і матер. Міжнар. конф. (м. Київ, 22–23.10.2015). – К.: ВАІТЕ, 2015. – 324 с.

  21. Савчин М., Марчук Р. Принцип правової визначеності у діяльності Конституційного Суду України // Вибори та демократія. — 2008. — № 4. — С. 37-42.

  22. Гультай М., Кияниця І. Правова визначеність у рішеннях Конституційного Суду України // Вісник Конституційного Суду України. – 2012. – № 5. – С. 83–93.

  23. Shapiro M. Political Jurisprudence, 52 Ky. L. J. 294 (1963) pp. 294–345. Available at : http://scholarship.law.berkeley.edu/facpubs/1156

  24. Власенко Н. А. Разумность и определенность в правовом регулировании: монография. – М. : ИНФРА-М, 2014. – 157 с.

  25. Вісник Конституційного суду України. – 2012. – № 1. – С. 93.

  26. Гончаров В.В. Динамічне тлумачення юридичних норм: монографія. – Львів : СПОЛОМ, 2013. – 252 с.

  27. Вісник Конституційного суду України. – 2016. – № 6. – С. 9.

  28. Окрема думка судді Конституційного Суду України Мельника М. І. стосовно Рішення № 1-рп/2016 від 15.03.2016 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/nca1d710-16

  29. Окрема думка судді Конституційного Суду України Саса С. В. стосовно Рішення № 1-рп/2016 від 15.03.2016 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/nda1d710-16/paran2#n2

  30. Окрема думка судді Конституційного Суду України Шевчука С. В. стосовно Рішення від 15.03.2016 № 1-рп/2016 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/nfa1d710-16/paran2?nreg=nfa1d710-16&find=1&text=%E2%E8%E7%ED%E0%F7%E5%ED&x=4&y=6#w13

  31. Вісник Конституційного суду України. – 2002. – № 1. – С.14.

  32. Rabinovych S., Pankevych O. Der Gleichheitssatz in der Ukraine // Osteuropa-Recht. – 2016. – Heft 4. – S. 438–456.

  33. Офіційний вісник України. – 2003. – № 28. – Ст. 1379.

  34. Окрема думка судді Конституційного Суду України Кампа В.М. стосовно Рішення № 12-рп/2008 від 25.06.2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/na12d710-08/paran2?nreg=na12d710-08&find=1&text=%E2%E8%E7%ED%E0%F7&x=6&y=4#w11

  35. Офіційний вісник України. – 2015. – № 53. – Ст. 1725.

  36. Офіційний вісник України. – 2008. – № 71. – Ст. 2397.

  37. Окрема думка судді Конституційного Суду України Домбровського І.П. стосовно Висновку № 2-в/2008 від 10.09.2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v002v710-08?nreg=v002v710-08&find=1&text=%E2%E8%E7%ED%E0%F7%E5%ED&x=9&y=8#w15

  38. Офіційний вісник України. – 2015. – № 64. – Ст. 2138.

  39. Окрема думка судді Конституційного Суду України Мельника М.І. стосовно Висновку № 2-в/2015 від 30.08.2015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/nd02d710-15/paran2#n2

  40. Окрема думка судді Конституційного Суду України Саса С. В. стосовно Висновку № 2-в/2015 від 30.08.2015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/nf02d710-15/paran2#n2